Євхаристія у Садах Ватикану 3-7-1983

Св. Йоан Павло ІІ

Сади Ватикану, 3 липня 1983

«Жниво велике та працівників мало. Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав робітників на жниво Своє.» Ці відомі рядки з Євангеліє від Луки, які звучать у літургії цього дня, займають центральне місце у роздумах та молитві, яку проводив учора, у неділю 3 липня, Святий Отець разом із молоддю, яких налічувалось 400 чоловік. Усі вони проживали тиждень тому у Порто Сан Джорджо. Три дні вони досвідчували духовне усамітнення на тему покликання. Святкування євхаристії, якою Папа хотів продемонструвати молоді, яка серйозно та відповідально сприймає шлях покликання, свою батьківську приязнь та підтримку. Святкування відбувалось рано вранці перед вівтарем гроту Богородиці Лурдської у Садах Ватикану. Серед молоді, які мали за ціль роздумувати над покликанням на дорозі Неокатехуменальній, були присутні близько 50 семінаристів зі 150. Досьогодні вони сформувались на дорозі Неокатехуменальній у Церкві в Італії. Втім серед цієї молоді, яка учора молилась разом із Папою, було багато інших. Більше 60 молодих людей були готові відповісти поклику духовного усамітнення ще до закінчення євхаристії, бо вони остаточно отримали світло.Навколо великого столу, розміщеного у центрі зібрання, разом зі Святійшим Отцем проводили святу Месу 30 священників. У свою чергу, присутніми були Кармен Ернандес та Кіко Аргуельо. Останній є ініціатором та митцем Дороги Неокатехуменальної. Саме він виконував пісні під час Меси.

В гомілії Папа Римський звернувся до присутніх наступними словами:

« 1. Хоч жниво велике та робітників мало, тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.» (Лк. 10.2) Ці рядки сповнені прагнення та відкриті на надію. Улюблені семінаристи та люба молодь, вони лунають сьогодні саме для, зібраних тут, у цьому гроті Богородиці Лурдської на початку євхаристії, яку святкуємо в обставинах, що бентежать, кваплять на думки. Робітників мало: з цією проблемою зіткнувся Ісус, тому довірив своїм учням місію проповідувати Євангеліє народам. Ідентична проблема виникає також і у наші дні. Вона залишається досить актуальною і завжди насущною. Незліченна кількість людей, розпорошених по всьому світу, очікує на слова порятунку. Отож, ця проблема була вчора, залишається сьогодні та існуватиме завжди. Народи світу переживають постійне збільшення кількості населення і жадають більш-менш свідомо знайти фундаментальні цінності, які наповнюють сенсом життя людини. Але також і всі ті, котрі вже прийняли Євангеліє, ризикують про це забути, вважаючи, що вже їх знайшли, але в основному помилково. Отже, всі вони потребують тих, хто їм допоможе оживити слово Ісуса Христа. Тому правда, яку слід розголосити, є настільки цінною та грандіозною, що потребує подальшого розповсюдження, щоб потім осягнути усю її важливість та скуштувати її солодкість. Ці короткі вірші з Євангеліє, яке сьогодні прозвучало, є достатні, щоб змусити нас невпинно благати Господаря жнива, щоб вислав робітників на своє жниво.

2. Послання, яке потрібно розголосити є, в першу чергу, вістка спасіння для людини: «Промовляйте до них: до вас наблизилось Царство Боже» (Лк. 10.9) Царство Боже, яке є перемогою Його любові над кожним гріхом та над людським стражданням, вже живе всередині нас. Більше того, це є вісткою надії та втіхи, як це проголосив Ісая: «Радійте із Єрусалимом, тіштеся ним… як дитя його ненька втішає, так вас Я потішу і ви втішені будете Єрусалимом… і побачите це і серце ваше радітиме.» (Іс. 66. 13-14) Істинно, людині призначено виконати повноту Божого покликання у Христі Визволителі. Все ж таки це є вістка миру та милосердя: «Найперше кажіть: мир дому цьому… уздоровлюйте хворих, що в нім.» (Лк. 10. 5-9)
Царство Боже вже тут у цьому земному житті пропонує плоди навернення, єдності та любові між братами.

3. Яким повинен бути апостол? З яким духом він покликаний виконувати свою місію? Перш за все, йому слід усвідомлювати складну та часами ворожу реальність, яка його чекає: « Ідіть! Оце Я посилаю вас, як ягнять між вовки.» (Лк.10.3); завдання диявола- спотворити цю реальність. З цієї причини апостол докладає зусиль, щоб стати вільним від людських обумовленостей усякого роду: «Не носіть ні торби, ні калитки, ні сандаль.» (Лк. 10. 4) щоб покладатись лише на Хрест Ісуса з якого походить наше відкуплення, як говорив святий Павло у другому читанні. Хрест Прославлений означає відкинути будь-які прояви особистої гордості з ціллю жити лише у вірі та з вдячністю за спасіння, яке несе у собі жертва Ісуса Христа. Розіп’ятим залишився лише світ особистого егоїзму, самодостатності та впевненості у власних заслугах.

Улюблені семінаристи та люба молодь: Місія апостолів є місією грандіозною, яка веде до добра у всьому світі, що потребує неабиякої щедрості та значно перевершує можливості людини. З цієї причини необхідно примножити нашу готовність, взиваючи до Бога про допомогу, тому моліться з вірою заручившись заступництвом Матері Ісуса та нашої Матері. Бажаю вам бути апостолами радісними, здійснюючи працю особистої місії та щоб були також свідомими, відданими та духовно вільними у ній. Учні, послані Ісусом, «повернулись з радістю» (Лк. 10, 17). До того ж, ви, протягом цих років підготовки до священства, опановуєте уміння бути радісними, не своїми силами і не опираючись на безсумнівність того, що «ваші імена записані на небі» (Лк. 10. 20), але тому, що вам уготована любов Ісуса Христа. Він вас закликав з ваших сімей, з лона ваших церковних спільнот, щоб ви стали Його співучасниками, Його священниками, сіячами Його Божественних таємниць.

Ділом Святого Духа в нас є радість.(Гал 5,22) Довіртесь Його внутрішньому керівництву, опираючись на Його потужну та невпинну підтримку вашого покликання, щоб він міг зростати «в мирі та радості» і дати, тим самим, безліч плодів вічного життя».