У мальовничому обрамленні площі перед базилікою Святого Дому в Лорето, вечірньої пори у п’ятницю, 19 червня 2026 року, відбулася виняткова подія, сповнена глибокого змісту. Її емоційне напруження досягло кульмінації завдяки жесту диригента, котрий, розпочинаючи біс, фінальну частину, присвячену Марії, підняв руку до неба, ніби прагнучи відчинити його, аби зробити присутньою Пресвяту Богородицю.
Ця особлива подія відбулася за участю Кіко Аргуельо, якого при вході на площу зустріли з великим теплом та бурхливими оплесками. Разом із ним були присутні отець Маріо Пецці та Асценсьон Ромеро — представники міжнародної екіпи, відповідальної за Неокатехуменальну дорогу. Також до них приєдналися 800 священиків, які за ці роки вийшли з 38 єпархіальних семінарій “Redemptoris Mater” в Америці, у супроводі екіп ітинерантів, відповідальних за американські країни та Його Високопреосвященство архієпископ Фабіо Даль Чін, папський легат при Святому Домі в Лорето, його генеральний вікарій, ректор Святого Дому, а також кілька ченців-капуцинів. Під час цієї події було виконано подвійну катехетичну симфонічну композицію «Страждання невинних» та «Месія» — два симфонічні твори, створені Кіко Аргуельо.
«Страждання невинних» 2010 року виконувалася у провідних театрах, концертних залах, на площах та в кафедральних соборах світу: Єрусалимі, Римі, Мадриді, Нью-Йорку, Чикаго, Будапешті, Токіо, Берліні, Любліні, Освенцимі… Симфонія «Месія» була вперше представлена у 2023 році в театрі «Верді» у Трієсті. 1 червня 2025 року в концертній залі «Парк музики імені Енніо Морріконе» в Римі, у залі Святої Чечилії, з нагоди Ювілею сім’ї, відбулася прем’єра повного симфонічного циклу Кіко Аргуельйо. Згодом обидва твори виконувалися в Кафедральному соборі-мечеті в Кордові, в концертному залі Ов’єдо та в Кафедральному соборі Толедо.
Перший особливий зміст полягає власне у присутності 800 пресвітерів з Америки, які зібралися в Неокатехуменальному центрі в Порто-Сан-Джорджо, неподалік від Лорето, для проведення формаційної та євангелізаційної зустрічі: вже наступного дня вони мали вирушити по двоє майже в усі єпархії Італії, несучи звістку керигми та красу християнської ініціації, яка завдяки Неокатехуменальній дорозі торкнулася їхнього життя і змінила його.
У цей францисканський рік, коли відзначається восьмисота річниця від дня смерті святого Франциска Ассізького, засновник Дороги захотів через цих 800 пресвітерів відродити один із методів, притаманних самому святому Франциску, який, наслідуючи приклад Христа, так само посилав своїх братів по двоє, щоб нести звістку Євангелія.
Ще одним винятковим значенням цієї події є 60-річчя від початків Дороги в дієцезії Мадрида, де наприкінці травня відбулося святкування з нагоди цієї річниці. З цього маленького зерна, що проросло на периферії Мадрида, у Паломерас-Альтас, серед найбідніших і покинутих, сформувалася дорога християнського посвячення, яка отримала остаточне схвалення Святого Престолу. Сьогодні вона присутня у 138 країнах на п’яти континентах і налічує понад 21 000 спільнот. Він також посприяв народженню 115 семінарій «Redemptoris Mater» у відповідній кількості дієцезій світу, де вже було висвячено близько 3 400 пресвітерів.
На завершення цієї урочистої події, кілька днів потому, у Мадриді також офіційно закрили дієцезіальний етап процесу беатифікації та канонізації Слугині Божої Кармен Ернандес — співзасновниці Неокатехуменальної дороги.
Особливі, дуже близькі стосунки між Дорогою та Лорето пов’язані з образом Діви Марії. 8 грудня 1959 року, ще до народження цієї церковної реальності, саме Вона з’явилася молодому Кіко Аргуельо в його кімнаті з внутрішнім голосом, який дав йому доручення, справжню місію: «Треба створювати християнські спільноти, подібні до Святого Сімейства з Назарету, які жили б у покорі, простоті та прославі. Інший — це Христос». Ці слова стали суттю всієї Неокатехуменальної дороги, вказуючи на її три етапи: етап покори, простоти та прослави. З Лорето Дорогу пов’язує також інша причина: існує окремий етап, під час якого кожна спільнота здійснює паломництво до Рима, до гробу Апостолів, щоб відновити та зміцнити свою віру. Окрім Рима, вони відвідують Лорето, щоб прийняти від Христа Марію як Матір.
Поряд із цими подіями, що пов’язують Дорогу з Лорето, є ще один особливий факт: присутність оркестру та хору Неокатехуменальної дороги, що складаються, відповідно, зі 100 музикантів та понад 100 хористів. Вони виступили якнайкраще під майстерним керівництвом диригента Томаша Гануша, брата з Чеської Республіки, який має багатий професійний досвід.
Привітання єпископа та привітання Кіко
Привітання архієпископа Фабіо даль Чін було коротким, але надзвичайно теплим: «Найбільшу гостинність вам виявляє сама Марія зі свого Святого Дому: почувайтеся тут сьогодні як удома!». Він продовжив, привітавши засновника Дороги та всіх присутніх пресвітерів, нагадавши, що вже багато років майже кожного понеділка та вівторка, з огляду на згаданий вище етап Дороги, спільноти з усього світу приходять до Святого Дому в Лорето, щоб прийняти Марію як Матір. Він підкреслив, що «ми повинні піднести свій погляд до Марії, щоб просити в неї благодаті допомоги у прийнятті Ісуса так, як це зробила Вона. Вона віддала свою плоть Христу, і ми також покликані віддати свою плоть, своє життя, щоб Син Божий втілився в нас і таким чином став плоттю в тій реальності, у якій ми живемо щодня».
У своєму вітальному слові Кіко подякував єпископу за гостинність і присутність на зустрічі, а також висловив вдячність цивільній владі. Потім він пригадав, як разом із Кармен «ми побачили провидіння в тому, що Міжнародний центр у Порто-Сан-Джорджо розташований так близько до санктуарію в Лорето, адже образом Неокатехуменальної дороги є Святе Сімейство з Назарету, а тут, у цій базиліці, міститься його дім. Тут стоять автентичні стіни Дому Діви Марії, де з’явився ангел. Ці камені з Назарету, є свідками втілення Сина Божого».
Далі він продовжив, нагадавши: «Діва Марія надихнула Неокатехуменальну дорогу, бо сказала: «Треба створювати християнські спільноти, подібні до Святого Сімейства з Назарету». Вона завжди молилася за нас, завжди була нашою Матір’ю. Саме Вона побачила самотність сучасної людини і показала нам спільноту як місце зустрічі та спасіння». І на завершення він додав: «Є зворушливим бути тут, поруч зі Святим Домом у Лорето, де брати Дороги відкривають для себе безмежну любов, яку Пресвята Діва Марія має до людей. Саме Вона побачила наші гріхи, побачила, що в нас немає вина, і сказала Ісусові: “У них немає вина”».
Презентація симфонічно-катехетичного твору: «Страждання невинних»
Кіко, як він це зазвичай робить, цього разу представив свій твір за його різними частинами: «Не знаю як, але одного дня Господь надихнув мене скласти симфонію на честь Діви Марії. Мене завжди зворушували її страждання, вигляд душі Богородиці, пронизаної мечем біля підніжжя хреста». Він продовжив, зазначивши, що «у цьому невеликому творі Діва Марія постає перед нами, підкорена скандалу страждань невинних у її власній плоті, у плоті її власного Сина». І перед лицем цих страждань ми також із хвилюванням «хотіли б споглядати та підтримати Діву, яка приймає той меч, що пронизує душу цієї бідної жінки, Марії! Матері Божої! Свята Богородице! Мужайся! Ти є Матір’ю того Бога, який став гріхом заради нас і жертвує Себе для спасіння всіх. Мати Божа і Мати наша!».
Далі він нагадав про п’ять частин, з яких складається ця симфонія: «Гетсиманія», музика якої покликана нагадати, що наш Господь Ісус Христос мусив випити чашу гіркоти за гріхи людства. Далі «Плач», де ми бачимо розп’ятого Христа і Діву Марію, присутню в цьому стражданні. В третій частині ми бачимо Христа на хресті, який вигукує: «Пробач їм, пробач їм!». Четверта частина називається «Меч» — це момент, коли меч пронизує душу Марії, і весь хор співає: «Маріє, Мати Божа!». Кіко додав: «У цей момент на концертах ми зазвичай запрошуємо всіх встати, і ми співаємо разом із хором: «Маріє!», ніби кажучи: «Мужайся, мужайся, адже ти Мати Божа!», намагаючись підтримати Діву під хрестом». І нарешті, після всієї цієї тайни страждань — «Resurrexit»: Христос воскрес і переміг смерть. Ми послухаємо п’яту частину, яка оспівує воскресіння Христа, бо Христос воістину воскрес!
Виконання різних частин було винятковим, із жвавою участю музикантів, хору та самого диригента, що передалося всім присутнім із відчутним хвилюванням.
«Месія»
Після невеликої паузи розпочалося виконання другого твору — «Месія», який також коротко представив сам автор, Кіко Аргуельо: «Бог надихнув мене на «Месію», симфонічну поему для фортепіано, хору та оркестру про Страсті та страждання Христа, яку я хотів присвятити сучасним мученикам. Ми сподіваємося, що вона торкнеться сердець людей, євангелізуватиме їх, бо через мучеництво ми можемо звіщати Євангеліє за допомогою музики… Бог побажав відтворити в нас образ свого розіп’ятого Сина, бо ми покликані саме до цього: бути агнцем, що страждає, як Месія. Тільки так ми виконаємо свою місію у світі, тільки Агнець перемагає «звіра»».
Потім автор представив три частини поеми: «Акеда», «Доньки Єрусалимські» та «Месія, щоб перемагати». «Акеда» — це єврейське слово, що означає «зв’яжи мене», і воно міститься в Торі… До нього додані слова ангела: «Прийдіть і побачте віру на землі: батько, який приносить у жертву свого єдиного сина, і улюблений син, який підставляє свою шию»… Я поклав на музику цей текст, що розповідає про Ісаака, образ смирення Христа, який, бувши Сином Божим, упокорив Себе і став гріхом заради нас», — у момент, коли він каже своєму батькові: «Зв’яжи мене, зв’яжи мене міцно, щоб не знецінити твою жертву».
Представляючи другий твір, «Доньки Єрусалимські», Кіко сказав: «Я спробував покласти на музику уривок із Страстей у Євангелії від Луки — слова Христа, обтяженого хрестом, до жінок: «Доньки єрусалимські, не плачте наді мною! Бо якщо з зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?». Слова страшні, — нагадав Кіко, — і настільки глибокі, що вони надають сенсу Страстям, стражданням нашого Господа задля знищення людського гріха, та відкривають усю жахливу природу гріха». Далі Кіко додав: «Щоб передати драматизм цього Євангелія, я надихався поліфонією іспанського композитора епохи Відродження Томаса Луїса де Вікторії. Тенори та сопрано передають трагедію, яку Христос переживає на Хресній дорозі».
Нарешті, третя частина: «Месія, лев щоб перемагати». «Я захотів покласти на музику, — сказав автор, — фразу мученика IV століття Вікторіна з Петтау, який прийняв мученицьку смерть за імператора Діоклетіана…, що викарбував цей поетичний вислів: «Месія, лев щоб перемагати, став агнцем, щоб страждати». Я створив пісню на цю фразу і додав іншу, від сповідника віри, на ім’я святий Кводвультдеус, єпископа Карфагенського V століття, який каже: «Він зійшов на древо, щоб стати нареченим, щоб померти. І залишив Свою кров як посаг для Своєї Дружини Діви». Я хотів покласти ці два вислови на музику, тому що хочу наблизити вас до культури перших століть, великих християн, мучеників, які є надзвичайно важливими».
Ця симфонічна поема, — підсумував Кіко, — це пісня любові. Господь закоханий у кожну людину. Він полюбив нас настільки, що віддав Своє життя, аж до пролиття Своєї Крові за нас. Ця поема оспівує історію Божої любові до кожного з нас: боротьбу, яку Він мусив вести, щоб привести нас на небо.
Виконання знову було винятковим, зворушливим, а тривалі фінальні оплески змусили виконавців додати «на біс» декілька творів. Вони щедро погодилися, залучивши всіх присутніх до спільної участі, під час якої ніч, обрамлення пишної освітленої базиліки, що слугувала фоном для оркестру й хору, та велична дзвіниця приковували погляди всіх, спрямовуючи їх у небо — те саме небо, на яке незадовго до цього вказували слова Кіко.
Симфонічний твір у «Сферістеріо» в Мачераті
Після завершення цієї симфонічної події в Лорето, твір та весь оркестр вирушили до Сферістеріо в Мачераті — «вражаючої арени просто неба в неокласичному стилі, побудованої між 1823 та 1829 роками, яка сьогодні є місцем проведення Оперного фестивалю в Мачераті, однієї з найважливіших оперних подій в Італії». З огляду на винятковість заходу, міська влада погодилася надати цей театр просто неба для проведення вечора, який об’єднає тисячі братів із численних неокатехуменальних спільнот регіону навколо ініціатора Дороги, щоб пережити цей цінний та інтенсивний момент єдності й свята.
Мачерата, проголошена 1952 року «Містом Марії» через свою відданість Діві Марії, є батьківщиною великого місіонера Азії Маттео Річчі. Тут у 1991 році тодішній єпископ монсеньйор Тарчізіо Карбоні, забажав заснувати Дієцезіальну місійну семінарію Redemptoris Mater, щоб готувати місіонерів, які б, ідучи слідами Маттео Річчі, євангелізували країни Сходу. У цій семінарії, повністю спроєктованій Кіко Аргуельйо, який разом зі своїми співробітниками та художниками створив великий комплекс для прийому та формування до священничого життя, за ці роки пройшли навчання загалом 110 пресвітерів, дві третини з яких уже перебувають на місії в різних частинах Азії
Відкриваючи зустріч, єпископ Мачерати, монсеньйор Марконі, привітав присутніх і розпочав вечір короткими, але глибокими роздумами на тему «Акеда»:
«Акеда Ісаака була лише пророцтвом Акеди Христа. Христос, Невинний у найвищому ступені, також дозволив зв’язати себе путами смерті. Більше того, Він був прибитий до смерті на хресті через Свій послух Отцю», — і продовжив: «Це і є керигма, серце християнського проголошення. І її істину краще осягнути серцем, ніж розумом. Саме тому християни завжди говорили про неї мовою серця, тобто через мистецтво. Тому Кіко зробив це мовою живопису, архітектури, а також музики».
Далі Кіко привітав присутніх єпископів та представників влади й коротко представив Симфонічну поему.
О. Езекіїль Пасотті
Фотогалерея Хоакін Панцеріні