Після оголошення Керигми в парафії з’являються спільноти, які переживають християнську ініціацію. Поступово серед них починають з’являтися знаки Віри, любов до ворога. Це моральне чудо закликає віддалених до зустрічі з Ісусом Христом. Таким чином християнська спільнота приносить Любов Божу всім людям.
«Ваше апостольство здійснюється вже тим, що ви собою являєте, у вашому прагненні до відкриття і відновлення істинних, автентичних і дієвих християнських цінностей, які могли б залишитися майже розчиненими в повсякденному житті. Ні! Ви їх розкриваєте, виводите на поверхню, і надаєте їм насправді взірцевого морального блиску саме тому, що цим християнським духом наповнене ваше життя в неокатехуменальних спільнотах…
Скільки радості та скільки надії ви даруєте нам вашою присутністю та вашою діяльністю! Ми знаємо, що у ваших спільнотах ви працюєте разом, щоб зрозуміти та розвинути багатство вашого Хрещення та наслідки вашої приналежності до Христа…
Переживати і стимулювати таке пробудження – це те, що ви називаєте формою зростання «після хрещення», яка може відновити в сучасних християнських спільнотах ефект досягнення зрілості й глибини, який в первісній Церкві здійснювався в періоді підготовки до Хрещення…
Ви робите це пізніше: але до чи після – це, на мою думку, справа другорядна. Важливо, що ви прагнете автентичності, повноти, послідовності, щирості християнського життя».
Св. Павло VI, 8 травня 1974 року
«Практика і норма Церкви встановили священну традицію уділяти хрещення новонародженим, передбачаючи, щоб обряд хрещення літургійно містив в собі підготовку, яка на початках, коли суспільство було глибоко язичницьким, передувало хрещенню, і називалася катехуменатом. Але, в сучасному соціальному середовищі, цю практику треба доповнити навчанням після хрещення, втаємниченням у християнське життя, є потреба в духовному супроводі, в практичному навчанні християнської вірності, в ефективному включенні до спільноти віруючих, якою є Церква…
Саме на цьому полягає відродження «катехуменату», який, безперечно, не відміняє і не применшує значення чинної практики уділення хрещення, але хоче доповнити її методом поступової та інтенсивної євангелізації, яка нагадує та певним чином відновлює первісний катехуменат. Той, хто був охрещений повинен зрозуміти, усвідомити, цінити та розвивати безцінний скарб прийнятого таїнства».
Св. Павло VI, 12 січня 1977 року