В 1985 році Кіко, Кармен та отець Маріо представили Йоану Павлу ІІ проект – прийнятий з великим ентузіазмом з його боку – для нової євангелізації північної Європи, посилаючи сім’ї в місії в супроводі священика. В 1986 році Папа послав перші три сім’ї: одну на північ Фінляндії, іншу в Гамбург (Німеччина) та третю в Страсбург (Франція). В 1987 році були послані перші 3 сім’ї до так званих “pueblos jóvenes”(молодих народів) Латинської Америки.
30 грудня 1988 року Йоану Павло ІІ прилетів гелікоптером в Міжнародний Центр Неокатехуменальної Дороги в Порто Сан Джорджо, щоб послати 72 сім’ї на весь світ. “Свята Божа Церква, ти не можеш здійснювати свою місію, ти не можеш виконати твою місію в світі інакше, як тільки через сім’ю та її місію”. “Свята Родина є нічим іншим, як сім’єю в божественній місії. Сім’я на місії, Трійця на місії. Мусите допомагати сім’ї, мусите захистити її від всілякого зруйнування.”, сказав того дня Св. Йоан Павло ІІ.
Відтоді майже 1800 сімей були послані останніми Понтифіками на п’ять континентів щоб євангелізувати своїм свідоцтвом християнського життя на зразок Святого Сімейства з Назарету та за допомогою різних завдань, що відносяться до місії.
Це сім’ї, які після багатьох років такого пост-хрещального ітінерарію, відчувають вдячність до Бога за діло спасіння, яке він зробив в них. Ці сім’ї, більшість з яких мають багато дітей, виявляють готовність відправитися на місію, залишаючи комфорт місць свого походження. Вони відправляються на місію туди, де Єпископи бачать необхідність в свідоцтві християнської сім’ї, які живуть і укорінюються в місцеві церкви, євангелізують і беруть участь у створенні нових християнських спільнот.
У Статуті Неокатехуменальної Дороги зазначено, що реалізації Неокатехуменальної Дороги можуть допомагати родини на місії, які за проханням Єпископів, оселяються в дехристиянізованих зонах або там, де необхідна “церковна імплантація”(“implantatio ecclesiae”) (Арт. 33 [Сім’ї на місії], Статут Неокатехуменальної Дороги, 11 травня 2008)