Візит до парафії Святого Василія 10-3-1979

Св Йоан Павло ІІ

Рим, 10 березня 1979 року

Представлення настоятеля о. Кармело:
«Святіший Отець, ось тут перед Вами чотири Неокатехуменальні спільноти.
Ці спільноти мають за основу триножник: перше, це слухання Слова Божого, яке відбувається по середах і Літургія Євхаристії по суботах. Літургію Слова готується в групах. Потім, друга нога: Євхаристія, після поглиблених катехез про Таїнство Євхаристії. І третя нога, -це спільнотне життя, яке досвідчується в конвівенціях (проживанні разом); де в спільноті осягається не лише спільне, але й спільнотне життя. З цих чотирьох спільнот, перша народилася чотири роки тому а потім, рік пізніше, народилися наступні. Також тут є присутній катехіст, який приїхав перший раз, Джоакіно».

Джоакіно, звертаючись до Святішого Отця, сказав:
Святіший Отче, всі ми тут зібрані, є щасливі, що Ви є тут між нами, і що можемо Вас прийняти в “ім`я Господа”, як того “хто іде в ім`я Господнє”. Хочемо виразити Вам, я від імені всіх присутніх братів, велику радість, що можемо відкрити на цій Неокатехуменальній Дорозі Церкву як нашу матір, яка ведучи нас крок за кроком, наново відкриває нам наше хрещення. Відчуваємо безмірну вдячність Господу і Церкві, тому що ця дорога надзвичайно допомагає кожному з нас досвідчити Господа Ісуса Христа, живого і присутнього в нашому житті, і творить між нами братерську єдність. Дякуємо Церкві — і Вона тут сьогодні між нами в особливий спосіб дозволяє досвідчити її присутньою і живою — яка дарує нам цей великий дар наново відкрити наше хрещення.
Тепер, так як Вона запрошує нас чинити, співаємо разом з Нею…

“Тому ми співаємо: Смерть поглинута перемогою!”»

Ці спонтанні слова виголосив Папа:

«З усіх слів, які Ви сказали, найважливішим є відкрити наново. Багато людей думають, що знають усе: Церкву, Христа, Євангеліє, Бога… знають все, абсолютно все, нічого тут відкривати. В школі нас усьому навчили, вистачить школи: потім забуваємо, але все знаємо. Натомість усе потребує відкриття… все потребує бути відкритим наново. Лише віра, яка здатна відкривати себе саму, свій зміст, свої основні риси, є вірою динамічною, є вірою динамічною. А для Церкви і для народу Божого, як раз потрібна така динамічна віра, яка пробує відкрити, яка вміє відкрити саму себе.

То ж бажаю вам іти вперед по цій дорозі, яку ви розпочали, завжди відкриваючи іще більше тайну Церкви, тайну Христа, тайну Бога. Тому що це відкриття веде також до відкриття нас самих, бо тайна Христа, тайна Церкви, на кінець пояснює нас самих. І я не можу жити без Церкви, без зрозуміння хто я є, без зрозуміння себе. Це зусилля дуже радісне, позитивне і бажаю вам витривалості».