Візит до парафії Святої Марії Матері Милосердя 1-5-1983

Св. Йоан Павло ІІ

Рим, 1 травня 1983

Залишивши залу Душпастирської Ради, Святійший Отець попрямував до Церкви та проминув внутрішній дворик, де мало б відбутись святкування, коли це дозволяв би час, дістався невеликого парафіяльного притулку, де на нього очікували члени неокатехуменальних спільнот цієї парафії. Пісня, в якій співаємо про Марію, яка першою увірувала у Слово Господа, є гімном, характерним неокатехуменальній дорозі. Цим гімном спільноти привітали Йоана Павла II, коли той з’явився. Після короткого представлення кожного з присутніх, у тому числі і Святійшого Отця, дехто із найстарших спільнот звернувся до Папи з наступною промовою:

«Ваша Святість, вже майже 4 роки тому у цій парафії розпочали дорогу віри неокатехуменальні спільноти, щоб віднайти багатство Хрещення, яке отримали ще в дитинстві. Всевишній послав нам таких людей, як ми самі, наших катехістів, щоб звістити нам Воскреслого Ісуса Христа, який спрямував нас на дорогу і безустанно об’єднує нас: бідних та багатіїв, робітників та спеціалістів, жінок із чоловіками, молодих зі старими, одружених та самотніх, навіть цілі сім’ї. Досвідчуємо, що це є можливим жити разом в єдності та з радістю, споживаючи Слово та Тіло нашого Господа. Спостерігаємо, як Творець переображує наше життя і дає мир та радість кожного дня та за кожних обставин і збагачує Своїми дарами наші спільноти: Його прихід сьогодні змушує нас, в першу чергу, святкувати і вітати новонароджену спільноту, в яку увійшло 40 братів і яка утворилась місяць тому. Це дозволило нам побачити дію Святого Духа через таких бідних людей, як ми. Ці брати починають отримувати досвід, який почали ми 4 роки тому. Особисто мене, після того, як я на протязі 15 років віддалився від церкви, це змусило розпочати пошук сенсу життя. На цій дорозі я віднайшов цей сенс, який міг мені відкрити лише Ісус Христос.»

Настав час звернутися до Папи Римського представнику катехістів:
«Найсвятіший Отче, я з величезною радістю презентую вам групу катехістів цієї парафії. Вже на протязі багатьох років, виконуючи настанови Італійської Єпископської Конференції та слідуючи вказівкам, здійснюємо дорогу безперервної катехизації , дорогу, базовану на катехизмі таїнств, таких, як причастя та миропомазання і також за посередництвом Посткомуніоне (Пост причастя) та Посткомуніоне (Пост миропомазання). Виникають труднощі, пов’язані з недостатньою взаємодією сімей цих хлопців та дівчат. На співпрацю відкрита лише незначна кількість мирян, які слухняні катехизму. У свою чергу, це спонукає нас часом втрачати надію. Втім, саме у цій ситуації ми відчуваємо велич любові Бога по відношенню до нас і як сильно Він нам допомагає. Так само і ми повинні допомогти нашій молоді. Радість від того, що Він присутній сьогодні серед нас є ще більш величезною, бо ми впевнені, що отримали слово, яке нам допоможе продовжувати служіння нашій молоді.»

Після того, як Святий Отець почув ці слова, поділився з присутніми своїми роздумами:

“Я вдячний вам за ваші слова. Катехуменальна дійсність, Неокатехуменат та катехизм досить пов’язані між собою. Насамперед, необхідно отримати катехезу, тоді вона перетворить людину у катехумена, щоб той, у свою чергу, підготувався до Хрещення і внаслідок охрестився і був миропомазаний та отримав силу Святого Духа, щоб далі передавати віру, в котрій був охрещений. Це називається катехизацією. Саме тому, перші з вас, які розпочали цю дорогу, продемонстрували характер Неокатехуменату, як спільноти, тому що катехуменальна дійсність перших часів Церкви була змінена відтоді, як почали охрещувати в дитинстві. Ці немовлята не здатні робити Дорогу Неокатехуенальну, бо є надто маленькими. Вони не мають ні свідомості, ні інтелекту, ні розпізнання. Пізніше, ставши зрілою людиною чи юнаком, можуть розпочинати дорогу, щоб віднайти багатство нашого Хрещення. Це саме те, чим ви займаєтесь у Неокатехуменаті. Те, що ви робите з величезним бажанням, з грандіозним ентузіазмом і того більше, це робите у різних парафіях Риму та навіть за його межами, у парафіях по цілому світу. Я хочу побажати вам усім, щоб ви продовжували цю дорогу, щоб були переповнені Святим Духом, щоб володіли вашими благами та світлом і багато іншого. Катехістам хочу сказати, щоб вони прийняли обіцянку, яка походить від нашого Хрещення та нашого Миропомазання. Коли стаємо зрілими християнами, ми повинні дати плоди, однак ці плоди віри з’являються, коли передаємо цю віру іншим та осяюємо нею інших. Очевидно, що ця місія є головною місією батьків та сім’ї. Фундаментальним для сім’ї завжди є передати віру. Одним словом, сім’я-це домашня Церква, адже завданням сім’ї є передати віру від батьків дітям та молоді. Безперечно повинні це робити також і катехісти у Церкві, а не лише батьки та їх сім’ї, тому парафія повинна мати своїх катехістів. Катехістами у парафії є священники та монахи, якщо вони були підготовлені виконувати цю місію. Більше того, ними можуть бути багато мирян, котрі спершу готуються і пізніше здійснюють цей шлях апостольства: апостольства Слова Божого. Ви заспівали про віру Марії, котра увірувала, що здійсниться Слово Господа. Марія насправді є прикладом, яка була цілковито сповнена віри. Це є повнота віри, отже Марія являє собою першого катехіста. Якщо поглянемо на працю катехетичну, яку звершують сьогодні по всьому світу, а тим більше, у всіх епохах, ми усвідомлюємо, що вона є колосальною. Бажаю вам споглядати на Матір Христа, першого катехіста та наслідувати її у виконанні вашої місії катехістів.”