Лист Івана Павла ІІ до монс. Пауля Йозефа Кордеса 30-8-1990

С. Йоан Павло ІІ

ЛИСТ
“OGNI QUALVOLTA”
ЙОГО СВЯТОСТІ ЙОАНА ПАВЛА II

До Поважного Брата,
Монсеньйора Пауля Йозефа Кордеса
Віце-президент Папської ради для мирян, Представник “Ad personam”
за апостолат неокатехуменальних спільнот:

Всякий раз, Святий Дух викликає в Церкві збудження більшої вірності Євангелія, процвітають нові харизми, які виявляють ці дійсності та нові інститути, що реалізують їх на практиці. Так було після Триденського Собору та після ІІ Ватиканського Собору.

Серед цих дійсностей, породжених Духом для наших часів, є Неокатехуменальні Спільноти, ініційовані Кіком Аргюеллом та Кармен Ернандес (Мадрид, Іспанія). Їх ефективність для відновлення християнського життя була визнана моїм попередником Павлом VI, як плід Собору: “Скільки радості та скільки сподівань ви даруєте нам своєю присутністю та своєю діяльністю … Жити та сприйняти це пробудження – це те, що ви називаєте спосіб ” після Хрещення “, який може відновити в спільнотах християнських та зрілість і поглиблення, що в первісній Церкві були реалізовані з періоду підготовки до Хрещення “(Павло VI до неокатехуменальних спільнот, загальна аудиторія, 8 травня 1974 р., в Notitiae 96-96, 1974, 230). Я також на багатьох зустрічах, які я проводив як єпископ Рим, в римських парафіях, з неокатехуменальними спільнотами та з їх пасторами, і в своїх апостольських подорожах серед багатьох народах, міг побачити багато плодів особистого навернення та плідного місіонерського пориву.

Ці спільноти роблять видимими, на парафіях, знак місіонерської Церкви та “намагаються відкрити шлях для нової євангелізації для тих, хто майже відмовився від християнського життя, і пропонуючи їм катехуменальну дорогу, яку катехумени наслідували через усі ці етапи, так як у первісні Церкві, перед отриманням таїнства Хрещення (див. Катехуменату після хрещення в Notitiae 96, 1974, 229). Вони є проголошенням Євангелія, свідченням у малих спільнотах та євхаристійним святкуванням у групах (див. Повідомлення про святкування у групах “Неокатехуменального дорогу” в L’Osservatore Romano, 24 грудня 1988 р.), Які дозволяють братям поставити себе на службу оновлення Церкви.

Кілька братів Єпископату визнали плоди цїєї Дороги. Я тільки хочу згадати тодісьного єпископа Мадрида, монсеньйора Казіміро Морзіліо, бо в його дієцесії та під його правлінням, народилися в 1964 році неокатехуменальні спільноти, які він отримав з великою любов’ю. Після більш ніж двадцяти років життя спільноти поширилися на п’ять континентів,

маючи на увазі нової свіжість яка оживляє парафії, місіонерський порив та плоди навернення які розквітають від змагання ітінерантів і, останнього часу, від діла сімей, які євангелізують в дехристиянізованих областях Європи та всього світу;

– з огляду на покликання, народжені завдяки цїєї дороги, до релігійного життя та до священства, та народження дієцезіальних семінар, створених для священства для нової євангелізації, таких як Редемпторис Матер в Римі;

– про знайомившись із документацією якою ви нам приставили:

приймаючи прохання звернене до мене, я визнаю Неокатехуменальну Дорогу, шляхом католицької формації, дійсним для сучасного суспільства.

Тому, я сподіваюсь що Брати в Єпископаті поцінують та допоможуть, разом із своїми пресвітерами, цьому ділу для нової євангелізації, щоб воно могло здійснюватися у напрямку, запропонованому ініціаторами, в дусі служіння місцевим Єпископом і спілкування з ним і в контексті єдності локальної Церкви з вселенською Церквою.

Як запоруку цієї обітниці я передаю своє Апостольське Благословення вам і всім братам Неокатехуменальної Дороги.

Із Ватикану, 30 серпня 1990 р., XII Понтифікату

ЙОАН ПАВЛО II