Священицькі свячення 29 дияконів 2-5-1993

Св. Йоан Павло ІІ

Собор Святого Петра, 2 травня 1993 року

Неділя, 02 травня, XXX Світовий День Молитви за Покликання, Йоан Павло ІІ уділив священицькі свячення двадцятьом дев’ятьом дияконам Римської дієцезії (з яких 16 пройшли формація у семінарії «Redemptoris Mater» у Римі). Урочистий обряд відбувся у базилікі Святого Петра у присутності великого зібрання родичів та друзів неопресвітерів. Ректор семінарії «Redemptoris Mater», єпископ монс. Джуліо Салімей, брав участь в літургії на інвалідному візку разом з іншими прелатами, між якими можна було знайти монс. Йозеф Кордес, віце-президентом Папської ради у справах мирян, який займається супроводом апостольства Неокатехуменальних Спільнот. Також були присутні Кіко Аргуельо, ініціатор Неокатехуменальної Дороги, і промоутер центрів священицької формації «Redemptoris Mater», які визначаються як єпархіальні міжнародні місійні семінарії (на сьогоднішній час функціонують 20 семінарій у Америці, Європі, Азія і Океанія та інші зараз плануються) і Кармен Ернандес, супутниця його духовних пригод. Перед тим, як уділити кандидатам таїнство священства, Папа скерував до них таку проповідь:

«1. Я – двері для овець» (Йо 10,7). Пасхальна літургія Доброго Пастиря виражається двома образами, які взаємодоповнюються. Особливо образ Пастиря. Христос говорить про Себе: «Я – добрий пастир» (Йо 10,11). Також респонсорійний псалом, як і фрагмент з першого послання св. Петра, розвивають цей літургічний образ: Добрий Пастир веде своє стадо до пасовищ зеленої трави, турбується щоб овечки мали їжу та воду в потрібний момент, зберігає їх у небезпечних місцях і захищає від ворогів. Особливо Добрий Пастир готовий навіть пожертвувати своє життя за овець. Саме на цій думці зупиняється перше послання св. Петра. В ньому говориться про страждання Христа, який «сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, – ми, що його синяками зцілились» (1 Пт 2,24).

2. І саме в цей момент думка літургії довершується наступним образами: про Христа – «двері для овець». Добрий Пастир не тільки веде своє стадо, запрошуючи слідувати за ним (пор. Йо 10,4). Він заводить їх також через двері. Це місце служить як притулок для стада. Це укриття, де овечки мешкають та відпочивають від труднощів дороги. Добрий Пастир не тільки заводить їх до притулку. Він є дверима. Христос каже: «Я – двері для овець… Хто ввійде крізь мене – спасеться (Йо 10,7.9). «Спасеться», тобто, матиме життя, життя достоту (пор. Йо 10,10).
Христос, Добрий Пастир, перетворився у двері спасіння людства, тому що «сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево» (1 Пт 2,24).

3. Ті хто слухали апостола Петра в день П’ятидесятниці запитували перед усім про Двері, через які мали пройти щоб досягти спасіння. Питання було таким: «Що нам робити, мужі брати?» (Ді 2,37). І відповідь Петра: «Покайтесь, і нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших» (Ді 2,38). Тому ясно, що увійти через двері, якими є Христос, означає: навернутись. Навернутись, у свою чергу, означає: прийняти Хрещення. Хрещення – це двері Церкви. Через ці двері людина вводиться у спасіння, отримане через кров Христа. Христос встановив Хрещення. Він сам – розп’ятий і воскреслий – є дверима спасіння для людей через Хрещення. У Хрещенні приймаємо дар Святого Духа. Коли люди, які безневинно не відають цю дорогу спасіння і ці Двері, отримують також Святого Духа, і Христос стає також для них Дверима. «І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді 4,12). Христо єдиний посередник між Богом і людиною.

4. Сьогодні, в Соборі Святого Петра, отримують священицькі свячення диякони Римської Церкви. В цьому Римі, в якому на початку довгого переліку пастирів та єпископів, знаходиться Петро, апостол Христа, його свідок аж до пролиття своєї крові. Він був першим, хто навернув «загублених овець» стародавнього світу до Христа – Пастиря і Наставника душ наших (пор. 1 Пт 2, 25).
Ви будете рукоположені, дорогі сини, в рік в якому завершується дієцезіальний Синод Риму: Синоду, навчанню і духу єдності та місії якого ви покликані бути тлумачами та вірними слугами. У цьому красномовному синодальному контексті, дар Святого Духа, який вас перетворює в Христа – Доброго Пастиря, вам дасть силу були, посеред ваших братів, сповіщувачами та достовірними свідками Євангелія, слова правди і життя: вас чекає це місто – Рим, яке хоче прийняти Христа через ваше служіння, вас чекає величезний світ, який в таємничий спосіб пов’язаний з цим містом. Папська римська семінарія, семінарія «Redemptoris Mater» і Центр священицької формації Санктуарію Пресвятої Діви Божественної Любові, де ви отримали вашу формацію, сьогодні радіють з вами та дякують Богу, зібрані у цьому Соборі, разом з тими, з ким ви поєднані кровними узами, узами дружби та церковними узами, які переживали біля вас дорогу, яка привела до священства. Благодать цього дня також розділяють ваші семінарії, сім’ї, друзі та в уся Церква Божа в Римі.

5. Дорогі нові священики! Покладання рук та молитва того, хто в Римі є негідним наступником Петра, вам передадуть благодать і сакраментальний характер священицького служіння. Усі єпископи виконують своє служіння як «вікарії Христа». Єпископ Риму, в історії також був названим «вікарієм Петра». Отримавши рукоположення, глибоко роздумуйте над таємницею пастиря, який є дверима для овець, щоб кожного разу ви були більш гідними скарбу, який вам був довірений. Той, який розпочав у вас це добре діло, довершить його до кінця. Амінь!»