(Університет Франциско де Віторії, Мадрид)

Віддячую Господу та цьому університету за цю подію, що запечатує рух до зближення та дружбу з єврейським народом котре почалося у подорожі Кармен Ернадес до Ізраїля 1963-64 та що було приведене в рух Декларацією Nostra Aetate Другого Ватиканського Собору у 1965 року.

Віднайдення коріння наших старших братів та батьків у вірі, підтримане конституцією Dei Verbum, котра підкреслює єдність Старого та Нового Завітів, котру Неокатехуменальна Дорога практикує вже більше як 50 років у тижневому святкуванні Слова Божого, зродило любов до єврейського народу у братів із Дороги.

Господь повів мене, через зустріч із стражданням невинних та ознайомленням із блаженним Шарлем де Фуко, до життя між бідними, думаючи, що якщо Господь повернеться, у його другому приході, я хотів би бути під ногами Христа розіп’ятого з останніми землі, із невинними.

У цьому контексті я познайомився із Кармен, котра перебувала рік у подорожах по Ізраїлю, куди прибула влітку 1963. Це була незабутня подорож для неї у котрій Писання відкрилися їй чудовим способом, розуміючи єдність історії спасіння із землею в котрій Господь захотів об’явитися. Візит папи святого Павла VI у Назарет в січні 1964, у котрому вона змогла бути присутньою, дало їй зрозуміти основні поняття Собору, помічаючи у християнських початках та єврейських коріннях найважливіші стовпи для відновлення Церкви. Тому, на цей докторат також заслуговує Кармен Ернандес.

Ми у 1964 році знаходимось у її поверненні з історичного паломництва до Святої Землі. Я пішов жити до бараків із бідними з Паломерас Алтас (Мадрид). Там Кармен познайомилася зі спільнотою братів котрі зустрічалися у моєму бараку та була враженою через відповідь котру давали на Слово Боже. Вирішила залишитися жити з нами та ми збудували їй барак біля мого. На прохання самих бідних ми почали їм проповідувати Євангеліє. З ходом часу, Господь привів нас до відкриття богословсько-катехетичного синтезу що базується у Слові Божому, літургії та спільноті, з метою привести людей до братерської єдності та зрілої віри. Бог скористався Кармен і мною щоб привести в рух справу євангелізації котра не є нашою: це дар Святого Духа.

Цей новий рух християнського впровадження пробудило зацікавленість тодішнього архиєпископа Мадрида, монсеньор Казимир Морсільо, котрий після того як відвідав мій барак лишився глибоко здивованим та заохотив нас привести це до парафій; Таким чином поширилося по Мадриду, по Іспанії, та пізніше по тисячам дієсцезіям усього світу. У травні 2008, Статут Неокатехуменальної Дороги отримав остаточне визнання Святого Престолу.

Одного разу міністр Ізраїля запитався в мене звідки у братів з дороги появляється така любов до єврейського народу. Думаю що важливо це коротко пояснити.

Всі ми як Авраам, котрий виходить із своєї землі не знаючи куди прямує: Бог вибирає Авраама, робить йому обіцянку та Слово Боже запліднює, дає життя історії, вводить її в рух та Авраам має продовжити слідуючи за Господом. Так ми вчимо наших братів Неокатехуменальної Дороги – тому що ми всі сини Авраама – що це дорога віри: жити день за днем відповідаючи подіям історії, де Бог об’являється. Події історії завжди нас дивують!

Ми формуємо зрілих християн: «зрілі християни» означає для нас бути християнином в житті. Бог говорить до нас в історії, у подіях. Пробуємо сформувати поетапно братів зі спільнот щоб мали світло на дію Бога в їхній історії: Щось дуже єврейське! Ми глибоко з’єднані з євреями, вони наші батьки у вірі та ми дуже вдячні Богу за них та за Ізраїльський народ.

Маємо спільну боротьбу проти звіра, звір котрий бажав Аушвіц, що діє далі у світі та готує новий удар проти Церкви та народу єврейського, жахливий удар атеїзму, заперечення Бога. У цій боротьбі, у цій історичній ситуації у котрій знаходимось думаю що маємо допомагати один одному, християни та євреї, глибоко об’єднати наші зв’язки щоб чинити волю Божу, щоб відкупити це суспільство, щоб спасти юдеохристиянську сім’ю та передачу віру дітям. Для нас є суттєвим передати віру дітям – маємо багатодітні сім’ї: тому маємо домашнє святкування у котрому проголошується Слово Боже і батьки ведуть діалог із дітьми.

У цих дружніх відносинах із єврейським народом, Domus Galilaeae мав великий внесок. Ніколи не думали збудувати цей міжнародний центр на вершині гори блаженств, у Ізраїлі, та що стане таким важливим для відносин із євреями: щороку 150000 євреїв відвідують цей дім. Декілька семінаристів, що приходять із різних семінарій Redemptoris Mater усього світу, вчать єврейську мову та приймають в гості євреїв, співають Шема, Ізраель, та показують їм дім.

Там ми збираємо щороку багатьох єпископів католицької церкви котрі чули про Дорогу та хочуть дізнатися що це таке. В одному з тих зібрань ми запросили єпископів США, та прийшли понад 80 єпископів, із монсеньор О’Малей, кардинал Бостону. Я почав компонувати симфонію посвячену стражданням невинних та хотів подати їм як знак пошани. Також прийшли рабин Давид Розен, тут присутній, Основний Директор Міністерства Туризму Ізраїля та багато єврейських представників влади. Слухаючи симфонію, рабин Розен зворушився та сказав: «це наша єврейська музика, видно що ви знаєте що нам спричинює страждання».

Я був дуже здивований через Шоах та страждання невинних, так само як тим, що Пресвята Діва Марія, Мати Ісуса, дивлячись на свого мертвого сина відчула як меч прошив її душу. Так, Господь надихнув мене скомпонувати симфонічну поему на її честь та на честь всіх єврейських матерів котрі бачили помирати своїх дітей в Аушвіцу та в інших концентраційних таборах.

Після цієї симфонії, самі рабини запропонували нам продовжувати цей досвід дружби та діалогу із зустріччю на пару днів у Domus Galilaeae, через лист запрошення підписаним мною, рабинами Розен та Грінберг, та деякими кардиналами. Зробили дві зустрічі 4ох днів, одну у 2015 році, наступну у 2017 році, у котрих були присутніми кілька кардиналів та єпископів, так як і більше сотні рабинів, із своїми дружинами та багатьма відповідальними Дороги з різних сторін світу. Внаслідок цього зібрання, 100 православних рабинів підписали важливу декларацію про християнство названа: Робити волю нашого Отця Небесного: В напрямку асоціації євреїв і християн, що підтверджує що «поява християнства в історії людства не являється помилкою, але результат і бажаний Божий подарунок для народів».

Далі послухаємо фрагменти симфонічно-катехетичного святкування. Натхнення котре я мав коли творив цю симфонію це те, що меч, пророкований Єзекиїлем (гл.21), прошило душу Святої Діви Марії, щоб її страждання ототожнювалася до всесвітнього відкуплення Господа нашого Ісуса Христа: Він зробив священним людське страждання, через що маємо стати на коліна перед стражданням невинних.

Яка це тайна страждання стількох невинних котрі несуть тягар гріхів інших, це безпідставне насилля, ця черга жінок та голих дітей до газової камери, та глибока біль одного із сторожів, що у своєму серці – запитуючи себе що би він зміг зробити для них – почув голос котрий промовляв до нього: «Роздягнися та приєднайся до них до черги». Це історична подія, ця людина звалася Курт Гернштайн, нацист, котрий усвідомив що відбувалося та розказує у своїх спогадах у котрих каже: «Не розумію чого мій розум каже мені щоб я пішов з ними до газової камери, я лише був би ще одним мерцем!». Був язичником, але те, що відчував всередині приходило справді від Господа. Декотрі кажуть, що після Аушвіцу вже неможливо вірити у Бога. Якщо дійсність життя є жахом, значить немає Бога, та мовчання Бога доказало би це! Але якщо у цій повній темряві одна людина, ради любові, у свободі роздягнеться, обійме другого та увійде у смерть із ним, тоді любов існує. Звідки приходить ця любов? Якщо любов існує, тоді Бог існує, та вмить ця темрява освітлюється, з’являється світло у жаху газових камер: це те що зробили, наприклад, святий Максиміліан Марія Колбе та свята Едіт Штайн, та у своїй повноті те що зробив наш Господь Ісус Христос, котрий став гріхом для нас ( 2Кор 5,21).

Послухаємо частину Симфонії Невинних. Оскільки неможливо було зібрати цілий оркестр, першого разу буде звучати із струнним квартетом, фортепіано та маленьким хором.

Перший рух зветься Гефсиманія, у котрому Господь надихнув мене відобразити момент у котрому Ісус Христос вже більше не може та Бог посилає йому ангела щоб його підтримав. Потім проповідується прихід Юди з солдатами щоб його зловити. Та хор завершить цю музикальну частину співаючи «Авва Отче!». Слово Авва єврейською означає батьку, ніби кажучи, що Ісус Христос прийняв волю Батька.

Наступний рух називається «Пробач їм!» у котрому звертаємо погляд до Христа котрий із хреста кричить: «Пробач їм!». Тенор заспіває: «Пробач їм!». Христос із хреста крикнув до Отця щоб пробачив нам усім: «Не знають що роблять», бо ми вбивали Бога.

Далі буде рух званий «Меч». Меч, вигострений щоби вбивати. Меч котрий прошиває душу Діви Марії. На кінець цього фрагменту, хор співає «Шема, Ізраель».

Останній рух називається «Resurrexit»; симфонія завершується воскресінням Христа.

Слухаймо. Орхестр веде Лучіано ді Джіандоменіко з Дженови. Всі музиканти з Дороги Неокатехуменальної.

Кіко Аруельо

Мадрид 25 жовтня 2021