На завершення Ювілею молоді, започаткованого Папою Франциском і відсвяткованого Папою Левом XIV, щоб повернути надію сучасному світу. 120 000 молодих людей зі спільнот Неокатехуменальної Дороги, зі 109 країн та п’яти континентів, зібралися сьогодні ввечері, 4 серпня, з Міжнародною Екіпою — Кіко Аргуельо, Марією Асенсіон і отцем Маріо Пецці, на тому ж місці, де відбулася зустріч з Папою.

На великій сцені, де напередодні Папа очолював Молитовне чування, зібралися 6 кардиналів, 4 архієпископи і 26 єпископів, а також сотні ітинерантів і катехистів, які супроводжували молодь у паломництві до Риму — паломництві молитви і проголошення у різних містах Європи, де молоді зупинялися протягом довгої дороги, залучаючи місцеві Церкви, їхні спільноти, а також місцеву владу, яка приймала їх з відкритістю і гостинністю .

Таким чином, паломництво стало нагодою засвідчити красу своєї віри, радість від днів, проведених разом, та урочистість подорожі до Риму, щоб зустрітися з Папою і зміцнити свою дорогу віри на Петрі.

Зібрання очолив кардинал Бальдассаре Рейна, Папський вікарій для Римської дієцезії, який привітав велелюдне зібрання.

У дусі свята і справжньої єдності, під майоріння прапорів із, близько, 50 країн Європи, 30 країн Америки, 11 країн Африки (та інших країн, чиї делегації не змогли прибути через труднощі з візами), а також 20 країн Близького Сходу, Азії й Океанії, відкрилася вся краса цих днів, цього Ювілею Надії. І ця молодь — разом із сотнями тисяч інших, які цієї миті зібралися у вічному місті Римі, на місці мучеництва апостолів Петра й Павла та тисяч інших мучеників — здатна стати справжніми свідками краси християнської віри в дедалі більш секуляризованому та байдужому світі.

Зустріч була проведена у звичному форматі Зустрічей Покликань, які супроводжують Світові Дні Молоді. Кіко Аргуельо, у супроводі отця Маріо Пецці та Марії Асенсьон, перед початком співу коротко представив зібрання, взявши цитату з книги пророка Ісаї, яка відкриває і закріплює ці зустрічі: «Я приходжу, щоб зібрати всі народи» — саме в цьому зібранні ці слова знаходять живе втілення.

Після привітання кардинала-вікарія, у супроводі 100 священників із різних семінарій Redemptoris Mater, на сцену було урочисто внесено ікону Пресвятої Богородиці, щоб головувати на зустрічі разом із великим розп’яттям. Поруч було поставлено фото Слугині Божої Кармен Ернандес, яка разом із Кіко відкривала в Церкві Неокатехуменальну Дорогу як шлях християнського втаємничення, що нині присутній у 138 країнах світу.

Після короткої промови Асенсьйон, яка представила молодим людям постать Святого Священика з Арс Жан-Марія Віаннея, котрого Церква сьогодні вшановувала, було проголошено Слово Боже, взяте з Другого Послання Святого Павла до Коринтян. Слово особливо переконливе , яке закликає нас «не приймати даремно Божу благодать». Далі було проспівано Євангеліє з дня: Мт 9,35-10,1: справді «ad hoc» уривок, зі словами Господа, які якнайкраще підходять для цієї зустрічі, присвяченої покликанню: «Жнива великі, а робітників мало. Тож благайте Господаря жнив, щоб вислав робітників на жниво своє».

Кіко з силою проголосив Добру Новину, яка завжди є новою, бо вона уособлює ПРИСУТНІСТЬ Бога, Його любов, смерть і воскресіння Його Сина Ісуса Христа, який перемагає гріх людини, щоб піднести її до повноти життя, якою є небо: «Яке найглибше бажання Бога?», — запитав Кіко. І відповів: «Дати тобі дар Святого Духа, Його життя, Його щастя».

Але для того, щоб дати тобі цей дар, Бог потребує твоєї свободи, бо, як нагадує святий Августин: «Бог, який створив тебе без тебе, не спасе тебе без тебе».

Кіко, перечитавши екзистенційно проголошення з Книги Буття, показав, що після обману змія, людина, яка прийняла вчення диявола, не послухавшись Бога, відкинувши Його, опинилася загубленою, мертвою: це не моральна, а екзистенційна проблема. Якщо Бога не існує, якщо немає Творця, хто я? Який сенс мого життя?

І, опинившись без справжньої екзистенційної відповіді, людина спотворюється у своєму пошуку всього, що могло б дати їй відповідь. Наповнює себе усім, однак виявляє себе дедалі самотнішою, нездатною любити.

І людина стає рабом самотності, страху смерті. Людина тепер живе у світі зі своєю власною космогонією, у космосі, центром якого вже не є Бог, а вона сама — її его. Це і є гріх. Це не щось моральне, а щось екзистенційне. Цей гріх, що живе в глибині моєї душі, змушує мене спочатку віддавати все собі, бо я є своїм богом і хочу бути щасливим; я віддаю все собі.

Саме цей гріх не дозволяє Богові дати тобі Свого Духа, — продовжив Кіко. І саме в цьому сенс сьогоднішньої зустрічі, цього Ювілею: Ісус Христос хоче віддатися тобі. Святий Павло каже: «Любов Христа спонукає нас думати, що якщо Христос помер за всіх, то всі померли. І він помер за всіх, щоб ті, хто живе, вже не жили для себе, але для Христа».

Показуючи на хрест, Кіко сказав: «Я запрошую вас поглянути на цей хрест – це є образ свободи. Хрест – це образ свободи. Ось людина, яка віддала себе за тебе, яка звільнить тебе, щоб ти віддавав себе іншим і перестав усе жертвувати собі. Як ти можеш отримати сьогодні Святого Духа? Якщо приймеш, що твоє «я» буде розіп’яте з Христом».

І він продовжив розповідати про діалог між Ісусом і Петром після його воскресіння. Петро зрадив його, але Ісус не покинув його; він шукає Петра і запитує: «Петре, ти любиш мене?». І, звертаючись до молоді, він сказав, що це саме питання Господь задає кожному з нас сьогодні ввечері: «Ти любиш мене?». Якщо ми даємо відповідь – Він може дати нам дар Святого Духа: Він може зробити нас святими.

Це — перехід Бога серед нас, Його покликання. Паломництво, Ювілей — усе це веде до цього: до Божого «ОСЬ Я», його присутності. І Він сьогодні чекає твого «Ось я» — як Діва Марія.

Щоб закріпити істину цієї зустрічі, того, що відбувалося, після короткої промови отця Маріо, який згадав про своє покликання і закликав молодь не боятися відповісти Ісусу Христу, Кіко звернувся до присутніх із закликом до покликання.

Це було вражаюче видовище — здавалося, що багато юнаків і дівчат чекали саме на цей заклик, бо щойно Кіко закінчив говорити, тисячі рушили до сцени, утворюючи справжню річку: з усіх груп, з усіх країн, з усіх мов, одягнені у різних стилях, йдучи, щоб дати відповідь на заклик Господа.

Спершу підвелися хлопці — 5 000! Потім дівчата — ще 5 000! Вони вийшли до сцени, щоб отримати благословення від кардиналів і єпископів. Це лише перший крок: згодом їхні покликання будуть перевірені й дозріватимуть у відповідних центрах покликань. Але вже сьогодні, відповідаючи на прохід Господа, може розпочатися нове життя; життя, що відповідає Божому задуму — стати святим, стати святою!

Кардинал-вікарій завершив зустріч словами надії. Наводимо деякі з них: «Прийнявши Керигму, прагніть вищого — прагніть святості». «Нехай це буде ваша відповідь на заклик Папи Лева». «Господь звернув до нас це запрошення — Господь кличе кожного до святості». «Завжди залишайте місце для Слова Божого, бо Бог нічого не забирає від нашого щастя». «Для декого з вас сьогодні відкривається шлях до справжньої радості, до життя, сповненого Бога, сповненого щастя».