Дорогі брати:

У цьому святкуванні Євхаристії сьогодні ми дякуємо Богові за те, що 80 років тому він подарував життя Кіко, і в той самий час, ми з вдячністю згадуємо в молитві батька і матір Кіко, яка його народила.

Ще одним приводом дякувати Господу є те, що він наділив Кіко стількома різноманітними дарами, і те, що через нього, у співпраці з Кармен Ернандес, ми отримали Неокатехуменальну Дорогу, якій ми всі тут присутні зобов’язані і вдячні.

Отці Церкви говорять про перше, природне народження, і про друге, яке відбувається при хрещенні, коли Церква приймає нас в своє лоно. Ми можемо сказати, що це друге народження, завдяки Неокатехуменальній Дорозі, довгій, поступовій і зростаючій, призвело до прояву і зростанню в кожному з нас великого багатства і потенціалу нашого Хрещення, завдяки якому ми були відроджені “не з тлінного насіння, а з нетлінного: словом Божим живим і вічним”, в наших спільнотах (1Пет 1,23).

Папа Іван Павло II, на зустрічах з Неокатехуменальними спільнотами парафій Риму вже говорив, що це насіння життя вічного, отримане в Хрещенні, є практично мертвим в житті багатьох християн. Але в залі Павла VI, на аудієнції з молоддю з Неокатехуменальної Дороги, з нагоди Всесвітнього дня молоді в Денвері, він рішуче підкреслив: “Хрещення не є чимось статичним. Записали в парафіяльні книги – і здається цього досить. Але ні, воно не статичне, а динамічне: саме воно пробуджує дорогу християнського життя” (Рим, 28 березня 1993 р.) Динамічний характер Хрещення – це прихований скарб з величезним потенціалом розвитку, щоб вже зараз ми могли насолоджуватися життям вічним.

Наша присутність тут сьогодні є проявом вдячності Богу і Кіко за те, що вони допомогли відшукати ВІРУ в нашому житті, цю «приховану дорогоцінну перлину», яка змінила наше життя, через підтримку та допомогу катехістів, через дію Бога в нашому житті, а також через братів зі спільнот.

Сьогодні серед нас виповнюється Слово, проголошене в першому читанні з першого послання Святого Іоанна, в якому говориться: “Ми пізнали і увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому.” (1 Йн 4,16)

Дорогі брати, корінь глибокого єдності, яка об’єднує нас сьогодні в цьому святкуванні, полягає саме в любові, яку Бог виявив в житті кожного з нас, і святкування вісімдесятиріччя Кіко в цій Євхаристії є величезною радістю і вдячністю Йому, Кармен і Господу.

Євангеліє від Марка, яке було проголошено, також виповнюється сьогодні серед нас.

Ми почули: “І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього.” Таким самим чином Ісус Христос притягнув до себе Кіко і Кармен, а потім, через проголошення Керигми, і всіх нас, і спонукав нас сісти в човен Неокатехуменальної Дороги, щоб, етап за етапом, переплисти на той бік, і так, як багаторазово нам це показувала Кармен, ми почали потроху відчувати присутність Бога в наших серцях, щоб досягти споглядання обличчя Бога у вічному житті.

Роздумуючи про Кіко, провівши з ним майже п’ятдесят років, я мав можливість бути свідком того, що він сам зазначив у своїй книзі “Нотатки” – як харизма, яку дав йому Бог, пробуджуючи в ньому надзвичайний запал, що спонукає його кожного дня віддавати своє життя, виконуючи вказівки Господа, одночасно зіткнулася зі слабкістю і протиріччям перед обличчям місії, яка, здавалося, по-людськи, набагато перевершувала його сили.

Як і апостоли в сьогоднішньому Євангелії, він відчував страх, коли загрозливі хвилі розгойдували човен Неокатехуменальної Дороги. Звинувачення і наклеп, непорозуміння, води смерті. Але Господь знову і знову заспокоював бурю, показуючи свою присутність і даючи йому силу і втіху.

Після п’ятдесяти років ми всі є свідками чудес, які Господь творив серед нас, і за це ми разом з Кіко дякуємо Господу в цьому святкуванні Євхаристії.

Щоб не затягувати довше і не зловживати вашим терпінням, я ще хотів би тільки згадати про апостольські плоди Кіко за ці вісімдесят років: спільноти, розсіяні по всьому світу, прагнення і щедрість мандрівних катехістів, сімей в місії, місій ad gentes, спільнот в місії, семінаристів і пресвітерів, які вийшли з численних семінарій “Redemptoris Mater”; не кажучи вже про великий внесок в оновлення Сакрального Мистецтва та Архітектури в дусі Другого Ватиканського Собору, а також в області Сакральної музики, пишучи Гімни і Пісні, а також Симфонію, присвячену «Стражданню Невинних».

Насамкінець я хотів би запросити вас прочитати промову, яку кардинал Руоко виголосив на презентації книги Кіко “Нотатки”, яка нещодавно відбулася в Берліні.

Це перша промова чудового богослова і каноніста, а також Архієпископа-емерита Мадрида, який завжди супроводжував і підтримував Кіко і Кармен з любов’ю і доброзичливістю. У цій промові кардинал Руоко описує соціальне і церковне середовище в останні роки Другого Ватиканського Собору, коли Господь, через Діву Марію, надихнув Кіко створювати «спільноти, що живуть у покорі, простоті і прославленні. Другий- Христос». Це було пророче натхнення, яке сьогодні виповнюється завдяки підтримці Папи Римського Павла VI, Папи Івана Павла I, Папи Івана Павла II, Папи Римського Бенедикта XVI а також Папи Франциска, який на урочистому святкуванні 50-річчя Неокатехуменальної Дороги в Римі заявив: “Дорогі брати і сестри, ваша дорога – це величезна благодать Бога для Церкви нашого часу”.

За все це об’єднаймося тепер в цьому акті подяки (Євхаристії) нашому Господу Ісусу Христу в єдності з усією Церквою.