Рим, 22.10.2018

Неокатехуменальна Дорога продовжує відзначати нещодавню канонізацію Павла VI, Оскара Ромеро та 5 інших святих, яка відбулась 14 жовтня. Якщо кілька днів тому ми згадували про стосунки між Святим Павлом VI та Дорогою, то цього разу ми це зробимо зі Святим Оскаром Ромеро.

Чудо, яке дозволило канонізувати колишнього архієпископа Сан-Сальвадору, сталося саме в родині, що належить до Неокатехуменальної Дороги.

У різних інтерв’ю, даних цими цими днями у ЗМІ, розповідають, як все сталося. В інтерв’ю газеті «Avvenire», чоловік, Алехандро Рівас, який має 42 роки, говорить, що «коли я побачив мою дружину Сесілію, уражену рідкісною хворобою під назвою HELLP-синдром, лежачою і нерухомою, її тіло пробито 14 трубами, я зрозумів, що я її втратив». «Сам спеціаліст визнав, що нічого не вдіяти».

Саме Рівас, тієї довгої ночі, після того як побачив, як Сесілія втрачала життя, звернувся до монсеньйора Ромеро. «Була друга година ночі, і я не міг спати. Випадково я знайшов Біблію своєї бабусі Ребеки, і між сторінками було фото Ромеро. Вона була дуже набожна до нього. Коли я був дитиною, вона завжди розповідала мені про нього. Пізніше, на жаль, брехня «про войовничого архієпископа», якою забили моє покоління, створила в мені несвідоме упередження щодо нього. На практиці я почав відкривати цього великого сальвадорця після беатифікації».

Тієї ночі до голови Алехандро повернулися слова його бабусі. «Тоді я помолився: Я знаю, що ти дуже любив сальвадорців. Будь ласка, зараз заступайся за Сесілію».

Наступного дня вранці, коли Алехандро повернувся до лікарні, він виявив, що внутрішні органи його дружини знову давали маленькі ознаки функціонування. Через тиждень дружину, вже поза небезпекою, виписали.

Святий Оскар Ромеро висловив своє захоплення Неокатехуменальною Дорогою в Сальвадорі, на конвівенції катехистів і відповідальних неокатехуменальних спільнот в Інституті Рінальді, в листопаді 1979 року, за чотири місяці до його вбивства. В гомілії, яку він виголосив під час головування Євхаристії, він нагадав, що одним із вагомих внесків Другого Ватиканського Собору є «надання Катехуменату свого почесного місця, яке він завжди мав в євангелізації».

В свою чергу, він бачив у Катехуменаті ключовий інструмент, щоб приготувати «слідування за Христом», тому що «багато хто з нас охрещений, і ми жили, можливо, не слухаючи Керигму, і ми маємо своє Хрещення, але як у язичницькому житті, тому є необхідно і терміново доповнити той заклик, який раніше не відчувався, і який тепер з добре зробленим Катехуменатом стає справжньою зустріччю з Христом».

«Ми не збираємось заперечувати цю сумну реальність того, скільки охрещених не чули Керигму, охрещені лише заряди обряду, заради звичаю», – сказав він.

«Я вважаю, що в Катехуменальному русі це бажання досконало виконується, а саме: доповнити те проголошення Євангелія, якому ми не приділяли належної уваги, разом із уже систематизованою формацією, тобто Катехизою», – сказав він тоді.

На тій літургії, тепер вже Святий також говорив про важливість Дороги задля оживлення катехизи і таїнств: «Ви дуже цінні елементи в парафіях (…), щоб ви могли оживити цілу Катехизу, яка не полягає тільки у розмірковуванні, у вивченні напам’ять, але в Катехизі, яка орієнтується на Таїнство, Таїнства, які приймаються з повною свідомістю, з повагою, з поклонінням Господу, який знаходиться в цих тайних знаменнях. Не може бути просто євангелізація і, як було сказано раніше, сакраменталізація, але обидві речі; справжня євангелізація веде до того, щоб зустріти Христа в знаці Церкви та її таїнств».

Насамкінець, він висловив бажання, щоб Дорога несла катехуменат до всіх парафій, щоб осяяти життя людей: «Я вам бажаю і прошу всім серцем, як Пастир, щоб, до яких би парафій ви не йшли, де живуть і поширюються, намагайтеся принести Катехуменат».