Візит до парафії Різдва Господа нашого Ісуса Христа 14-XII-1980

С. Йоан Павло ІІ

Рим, 14 грудня 1980

Вийшовши із зали, в якій були зібрані катехісти, святий Отець зійшов по крутих сходах до підземної каплиці, побіленої і прикрашеної тільки великим хрестом з темного заліза. В цьому місці зібралися чотири неокатехуменальні спільноти, що роблять, як вони це називають, дорогу відкриття хрещення в лоні парафії Різдва Христового. Вони прийняли святого Отця піснею і ритмічним хлопанням в долоні. Кіко, засновник цих спільнот, привітав папу від імені усіх. Коли закінчилися пісні, святий Отець захотів пригадав численні вже зустрічі з цими спільнотами в парафіях, які він відвідав до цієї пори. Ось слова папи:

«Ми вже багаторазово зустрічалися в різних парафіях Риму. Останнього разу це відбулося в парафії Канадських мучеників. Приходячи сюди, я побачив стільки дітей і обняв їх. Їх вигляд нагадав мені тепер слова Господа, слова сказані колись Ним, що ми всі повинні “стати як діти”, хоча вже й мали п’ятдесят чи шістдесят років, так як я, наприклад, чи ще більше. Тут, саме, йдеться про дитинство надприродне, яке нам прищеплюється і бере свій початок в хрещенні. Ви, неокатехумени, ті що будують свою духовність на таємниці хрещення, ви повинні глибоко переживати таємницю вашого Божого дитинства, тобто того, що ви – діти Божі, і всього того, що виводиться з тієї, настільки глибокої динамічної дійсності.

Саме це я хотів передусім сказати. Однак, вам я кажу це із особливим наголосом, бо ви – члени парафії Різдва Христового, в якій таємниця Божого Сина, який став людиною, стоїть в центрі вашого спільнотного життя, а також тому, що вже незабаром свято Різдва Христового. Я бажаю вам, щоб ви завжди ходили, роблячи прогрес в цій внутрішній і надприродній дійсності, якою є дійсність благодаті, благодаті усиновлення Богом. Ми подібні до Сина Божого Єдинородного, який став людиною, щоб наблизити нас і учинити подібними до себе». Потім Кіко представив святому Отцю декотрих мандрівних катехістів, які будучи сформованими в спільнотах парафії Різдва Христового, зараз несуть своє свідоцтво до різних країн світу. Один серед них, молодий священик, який тільки що повернувся з Латинської Америки, проілюстрував святому Отцю драматичність ситуації, яку мусять подолати місіонери і катехісти, працюючі, зокрема, в Центральній і Південній Америці. Він сказав:«Ми потребуємо заохочення, святтий ,Отче, оскільки ситуація, яку переживає Центральна Америка, є дуже важкою. Ми повернулися сюди, питаючи себе так, як колись питав себе св. Павло, чи ми випадково не бігли на дармо, бо знаходимось там в ситуації, в якій не відомо, чи Церква повинна проголошувати революцію, як нам про це каже багато людей, чи проголошувати Ісуса Христа».

Перед тим, як молодий священик закінчив, свтятий Отець закричав сильним і ясним голосом:

Проголошуйте тільки Христа!

Я тобі зараз дам відповідь! Проголошуйте Христа і тільки Христа! Бурливі оплески були відповіддю на ці слова папи. Святий Отець же продовжував так: Можу додати, що не має дня, в якому б я не молив за ці країни, зокрема за ті, які найбільше страждають. Я огортаю їх любов’ю і довірою. Після хвилі перерви, папа закінчив свій діалог слова: Ви повинні знати, що з тими країнами є також Мати, і то дуже сильна».