ПРЕСВІТЕРСЬКІ СВЯЧЕННЯ28-4-1996

Св. Йоан Павло ІІ

Сан Педро, 28 квітня 1996 року

Святий Отець висвятив тридцять вісім нових священиків, з яких 18 – із семінарії «Redemptoris Mater». Нижче наведена промова:

«1. “Я добрий пастир” (Йн 10,11). Найдорожчі диякони, незабаром ви будете висвячені на священиків, і станете сопричасниками Христа Доброго Пастиря, постать якого домінує в цю четверту неділю Великодня, Всесвітній день молитви за покликання. Я щиро вітаю вас разом із громадами чотирьох семінарій Риму: Великої римської семінарії, колегіуму Капраніка, семінарії “Redemptoris Mater” та семенарії Облатів Божественної Любові. Я вітаю вас разом із вашими родинами, з яких походить коріння вашого покликання до священства. Перш ніж ви були утворені в утробі матері, ви були об’єктом особливого Божого плану. (пор. Єр 1,5)
Я вітаю вас разом з друзями з парафій, асоціацій, рухів разом з якими ви здійснювали душпастирський досвід. Цього року, коли я відзначаю 50-ту річницю свого священичого рукоположення, я з радістю покладаю руки на тридцять вісім молодих людей, яких Римська єпархія віддає Богові для того щоб вони присвятили себе служінню його народу.

2. “Я добрий пастир”. Зупинімось на мить, щоб порозмірковувати разом над словами Євангелія від Йоана. Сьогодні вони в особливий спосіб промовляють до кожного з вас, котрі цим таїнством приймаєте особливу участь у таємниці Христа Священика та Доброго Пастиря.
“Добрий пастир життя своє за овець покладає” (Йн 10,11) Таким чином, мовою Йоанна, Ісус синтезує власну місію. Та ж сама логіка міститься в словах Першого послання апостола Петра:
“Він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливості; його ранами ми зцілились… Христос страждав за вас, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами” (1 Пт 2,24.21). Дорогі диякони, у день вашого священичого рукоположення ви покликані прийняти і обійняти цей “приклад” в дуже особистий та безумовний спосіб. Ви покликані любити його. Тому я кажу кожному з вас: всім своїм єством примкни до Того, хто виніс твої гріхи, і гріхи всього людства, на дерево хреста; люби його приклад і йди його слідами!

3. “Я – добрий пастир, і знаю своїх овець, а мої мене знають” (Йн 10,14). Це “знання”, ви добре його знаєте тому, що ви це вивчали, та перш за все тому, що пережили його особисто, це знання є особливим. Воно народжується з рятівного піклування. Це знання не тільки розуму, але й серця; знання того, хто любить і, того, кого люблять; знання того, хто вірний і того хто уповає з довірою. У чудовому 22 псалмі, респонсорійному псалмі сьогоднішнього літургії, це знання любові знаходить найвижчий вираз у словах прославлення душі, що молиться, яка насолоджується миром і безмежною безпекою завдяки дбайливій присутності Бога:

“Господь – мій пастир; нічого мені не бракує. На лугах трав зелених дає мені відпочити і веде мене на тихі води. Заспокоює мою душу, веде мене по стежках правих, ради свого імені… Готуєш стіл для мене… помазав голову мою миром” (пор. Пс 22,1-3.5).

Довіра та почуття безпеки, гарантовані Богом Добрим Пастирем, не зменшуються навіть у годину випробувань та найскладніших переживань: “Навіть коли б ходив я долиною темряви, – я не боюся лиха, бо ти зі мною” (Пс 22,4). Найдорожчі диякони, у день священицьких свячень кожен із вас в глибині свого серця оживляє довіру: тверду і непохитну довіру, що розквітає в душі лише від одного заклику цього Імені – «Добрий Пастир». Оживіть її вже тепер, з огляду на випробування та труднощі, які несе за собою життя та священицьке служіння. Христос завжди буде особливо турботливим Пастирем в тих, кого Він, через священиче служіння, закликає до участі в його власному пастирському піклуванні.

4. “Я – двері для овець” (пор. Йн 10,7)
У будь-які моменти, добрі чи погані, священик знає, що його душа та душі довірених його опіці, є об’єктом особливого піклування Доброго Пастиря. Тому він з довірою виконує свою місію. Він знає, що шлях до вічного життя відкритий для кожного і пролягає він через живі, унікальні та універсальні двері, якими є Христос – Наша Пасха. Найдорожчі диякони, сьогодні ви вступаєте в інтимні відносини з Христом Пастирем душ. Кожен з вас, уподібнюючись до Нього, стане співвідповідальним за перехід душ від смерті до життя, від життя за тілом до життя за Духом. І це завдання можна виконати насамперед через молитву та віддаючи життя за Христа, з Христом та у Христі.

Тому, відтепер я закликаю вас довірити Йому, Пастирю та Дверям овець, усіх тих, кого, послуговуючись вашим пастирським служінням, Боже Провидіння захоче покликати та привести через Нього. Яка відповідальність! Що дозволить священику взяти на себе таке завдання? Лише впевненість у тому, що Христос є Пастирем усіх душ і він є близько кожного священника, щоб підтримувати його в служінні.
Близько священника також знаходиться Свята Марія, Мати Доброго Пастиря і нашого священства. Їй, дорогі диякони, я ввіряю кожного з вас і ваше служіння.

“Нехай Господь, що готує стіл для вас, голову вашу намастить єлеєм радості і зробить, щоб ваша чаша переливалася його любов’ю.” (пор. Пс 22,5). Амінь!».