Аудієнція з мандрівними катехістами 17-1-1994

С. Йоан Павло ІІ

Місто Ватикан – зал Клементина, 17 січня 1994 року

Йоан Павло II прийняв на аудієнції в Залі Клементині групу мандрівних катехістів “Неокатехуменальної дороги”. Це текст промови Святішого Отця, зверненої до них:

«Дорогі брати і сестри в Христі!
1. Це для мене велика радість познайомитися з вами, мандрівними експертами-катехістами Неокатехуменальної дороги, які разом з ініціаторами та відповідальними зібралися молитися та розмірковувати про плоди та перспективи довіреної вам місії, з особливою увагою роль сімей серед бідних. Я вітаю пана Кіко Аргуельо та дякую йому за слова, які він звернув до мене від вашого імені; Я вітаю кожного з вас з прихильністю. Мир Господній з вами!

2. Ваш “Дорога” має намір спиратися на дух Ватиканського Собору, щоб запропонувати приклад нової євангелізації, яка дає надію Церкві напередодні третього християнського тисячоліття. Ваша заслуга полягає в тому, що ви відкрили для себе “керигматичну” проповідь, яка запрошує навіть “далеких” до віри, виконуючи після хрещальний ітенерарій, згідно із вказівками Ordo Initiationis Christianae Adultorum, нагадавши Катехизм Католицької Церкви (пор. Параграф 1231 ). В основі цієї подорожі віри лежить плідний синтез між проповіддю, зміною морального життя та літургією. Все це здійснюється в невеликих спільнотах, де “роздуми над словом Божим та участь у Євхаристії … утворюють живі осередки Церкви, оновлюють життєву силу парафії через зрілих християн, здатних свідчити про істину з радикально живою вірою” ( Послання на зустрічі Європейських Єпископів у Відні, 12 квітня 1993 р.). Ці спільноти допомагають переживати Церкву як Тіло Христове, в якому через таїнство знаків Бог розповсюджує свою рятівну дію на людей кожного покоління, особливо на сім’ї.

3. Сьогодні всі усвідомлюють серйозну кризу, яка торкається сім’ї, і знаходиться в основі найглибшого зла сучасного суспільства. Саме з цієї причини Церква, виступивши власною ініціативою Організації Об’єднаних Націй, призначила 1994 рік Роком сім’ї. Ваш багаторічний досвід “Дороги”, безумовно, навчив вас, що маленька спільнота, підтримувана Божим словом та недільною Євхаристією, стає місцем спілкування, де родина знаходить сенс і радість своєї основної місії передавати природне і надприродне життя. Сім’я не може делегувати це споконвічне завдання іншим. З найдавніших часів ми бачимо, що в народі Божому родина є першу сферою для євангелізації, згідно з тим, що читається в книзі Второзаконня: “Оці слова….Ти накажеш про них твоїм синам і говоритимеш про них, сидівши в хаті й ідучи в дорогу та лягаючи й устаючи” (Втор 6, 7). Потім ваші сім’ї знову відкривають свою щоденну молитву зі своїми дітьми і, перш за все, це домашнє святкування, що проводиться в день Господній, коли батько і мати відкривають Священний текст, читають його та коментують, а діти можуть відкрити себе в діалозі, освітленому Святим Духом. Цей звичай перегукується в Посланні, в якому святий Павло нагадує Тимофію, як його мати та бабуся з дитинства ввели до Священних писань (пор. 2 Тим. 1, 5; 3, 14-15).

4. Тому, з огляду на це, можна побачити плоди Неокатехуменальної Дороги: сім’ї поєднані, відкриті на життя та вдячні Церкві, віддають свою готовність проголошувати Євангелія аж до кінців землі. Я мав нагоду при інших обставинах вручити розіп’яття сім’ям, що виїжджають у найбідніші та дехритсіанізовані райони. З них зараз виникає багато покликань.
Дівчата, які приймають релігійне та споглядальне життя; молоді люди на шляху до священства в місцевих семінаріях та в дієцезіально місійних семінаріях “Redemptoris Mater”, які приходять для допомоги Церквам, в яких є дефіцит духовенства та зазнають серйозних труднощів. Таким чином, бажання ІІ Ватиканського Собору здійснилося: “Ми нагадуємо священикам, що турбота всіх Церков лягає на них … Для цього створення міжнародних семінарів може бути корисним …” (Presbiterorum Ordinis, 10).

5. Але перш за все місіонерський порив – великий плід цієї дороги. Мені приємно почути, що слова, якими я звернувся до молодих людей у ​​Денвері, знайшли відгомін у вас. Я сказав тоді: “Не час соромитися Євангелія (пор. Рим. 1,16). Настав час Його проповідувати з дахів (пор. Мт 10, 27)” (Проповідь Святої Меси у Всесвітній день молоді в Денвері, 15 серпня 1993 р.). Ось чому ви готуєтесь до великих народних місій, спрямованих особливо на тих, хто покинув Церкву або ще не знає її. Я сподіваюся, що ініціатива проголошувати Євангеліє на вулицях, здійснена за повною згодою місцевих єпископів, принесе щедрі плоди.
6. Дорогі мандрівні євангелізатори! Звертаюся до вас із великою прихильністю до вас, які залишили все, щоб проповідувати Христа та Христа, розіп’ятого в 94 країнах п’яти континентів, у смиренному і постійному послуху Єпископам. Я закликаю вас завжди залишатися вірними харизмі, яку Бог довірив вам на благо всієї Церковної спільноти, сприяючи вам у глибокому відкриттю християнської ініціації для дорослих. Хоча я запевняю вас у моїй постійній пам’яті в молитвах, я сьогодні щасливий, в атмосфері святкової єдності, вручити розп’яття всім вам, хто покликаний бути мандрівними євангелізаторами. Нехай Марія Найсвятіша, покірна Діва з Назарету, супроводжує вас у вашому паломництві у світі для проголошення Царства Божого і нехай всі залишаються під її материнським захистом! Я сердечно передаю своє Апостольське Благословення вам, вашим родинам, Неокатехуменальній Дорозі».

У привітанні, зверненому до Івана Павла ІІ на представленні присутніх, ініціатор Неокатехуменальної Дороги Кіко Аргуельо в першу чергу нагадав про плоди надзвичайного досвіду, зробленого 30 000 молодих людей з “Дороги” під час світового зібрання в Денвері, що відбувся в серпні минулого року з нагоди VIII Всесвітнього дня молоді. Після цієї зустрічі дванадцять сотень хлопців вирішили вступити до семінарії, а тисяча дівчат зробили вибір контемплятивного монашого життя. “В Денвері, – сказав він, – справді відбувся перелом у Церкві. У Денвері була особлива благодать Святого Духа, і молодь передусім була зворушена словом Святого Отця”.

Тоді Кіко Аргуельо представив Папі Римському відповідальних екіп 94 країн п’яти континентів, які брали участь у семиденній конвівенції на тему дійсностей “Дороги”, про плоди сімей в місії (400 у всьому світі) та в семінаріях “Redemptoris Mater” (25 вже відкрито в декількох країнах), ректори яких були присутні на аудієнції. Пройшло сім років з моменту, коли перші сім’ї “Дороги” вирушили в місію до найбідніших країн Латинської Америки. Сьогодні євангелізаційна діяльність дала великі плоди в парафіях, семінаріях, сім’ях, у важких і ворожих для віри політичних та соціальних ситуаціях. “Ми повністю переконані, – сказав серед іншого Кіко Аргуельо, – що майбутнє людства проходить через сім’ю”. Зростаючи у вірі, сім’ї відкривають себе для життя і передають своїм дітям новизну та радість християнського послання. Неокатехуменальна Дорога пропонує постійну підтримку цій важливій євангелізаційній праці, усвідомлюючи, – сказав Аргуельо, – що “малі спільноти зможуть врятувати сім’ю в Європі”.