Лист 09.12.2021
Католицький Собор Аравійської Богородиці в Бахрейні
Жив колись Франциск Ассизький, бідний чоловік. Сповнений ревності до Євангелія, він проповідував всюди пішки. Він також пішов у хрестовий похід, як розповідає нам Тома з Челано. Він йшов своїм шляхом. Він хотів сповістити султанові про Божу любов, щоб бути вбитим. Він хотів померти мученицькою смертю, як це сталося з багатьма з його народу.
Сталося так, що йому дійсно вдалося поговорити з султаном, проголосити про смерть і воскресіння Ісуса, але також сталося так, що він не помер мученицькою смертю. Навпаки, його прийняли з добротою.
Вісімсот років потому, цього разу це король, король Бахрейну Хамад ібн Іса Аль-Халіфа, який запропонував апостольському вікарію Північної Аравії, святому архієпископу Каміло Балліну, який уже перейшов до Отця, 9000 квадратних метрів землі на будівництво церкви.
Здається, це не дуже звична подія.
Для проєкту собору Богоматері Аравійської та прилеглого єпископства Баллін оголосив міжнародний конкурс. У 2014 році перемогла група архітекторів на чолі з Маттіа дель Прете. Дель Прете протягом десятиліть був найближчим співробітником Франсіско Аргуельо Вірца (за збігом обставин ще одного Франциско), співініціатором з Кармен Ернандес з Неокатехуменальної Дороги. Незвичайний персонаж, Кіко. Він теж вирішив бути бідним і пішов жити серед останніх у мадридські бараки. Після цього він кілька разів об’їздив світ, щоб повсюдно проповідувати Євангеліє.
Кіко — художник. Художник, який останніми роками додав ще й музику до своїх праць в живописі, скульптурі та архітектурі: «Страждання невинних», створену ним симфонію, виконували, окрім найкращих концертних залів світу, також перед головним входом в концтабір Аушвіц-Біркенау, у присутності найвищої єврейської та християнської релігійної влади.
Кіко знає, що богослужіння «є вершиною, до якої прямує діяльність Церкви, і водночас джерелом, з якого витікає вся її сила» (Sacrosanctum Concilium), і саме тому він завжди приділяв так багато уваги якості середовища, в якому збираються засновані ним спільноти. Протягом більш ніж п’ятдесяти років «Нова естетика» Дороги, як її називали, збагатилася багатьма художніми рішеннями, які сьогодні формують добре впізнаваний архітектурний ансамбль. Церкви, семінарії, катехуменіуми, Domus Galilaeae на горі Блаженств на Тиверіадському озері представляють собою чітко сформульований набір рішень, які дозволяють братам насичуватися красою разом зі Словом Божим і таїнствами.
Кіко багато разів говорив про красу. Процитую деякі з його висловлювань: «Іван Павло ІІ, говорячи про митців, сказав глибоку фразу: «Світ, в якому ми живемо, потребує краси, щоб не впасти у відчай». Папа пов’язував красу з надією, з любов’ю»; «В естетиці є глибока таємниця, якою є любов»; «Бог створив всесвіт і землю з величезною любов’ю і великою гармонією. Існує мудра і глибока рівновага, яка охоплює все, починаючи з кольорів (наприклад, кожному червоному кольору відповідає відповідний тип зеленого), тому що все пов’язане з усім іншим, у дивовижній поліхромії та поліфонії: «блакить неба, зелень верхівок дерев, суворі і скелясті гори – все співає і проголошує красу Божого діла»; «ця любов Бога до людини має глибоку естетичну цінність, бо Бог, який є Любов’ю, також хоче дарувати насолоду людині»; «я переконаний, що тільки нова естетика врятує Церкву».
Що ж до церков, то «Нова естетика» представляє дві фундаментальні характеристики: побудову центрального восьмикутного плану, що дозволяє якнайкраще оцінити повноту літургійного життя спільноти, що відбувається навколо вівтаря, і відновлення ікон православної традиції : «Ми хочемо відновити фігури, відновити єдність між Сходом і Заходом», «на Сході іконографія не є допоміжним елементом, прикрасою самою по собі, але є невід’ємною та важливою частиною літургії: це проголошення, проголошення Ісуса Христа. Усі великі східні церкви багаті іконами; на початку кожної «Божественної Літургії», тобто Євхаристії, обкаджуються ікони, які є сповіщенням про небесну дійсність. Золото, яке рясніє на іконах, на задньому плані, в прикрасах, в образах, означає сповіщення про небесну дійсність».
Починаючи з ікон, Кіко придумав те, що він назвав «містерійною короною»: круглий простір біля основи купола, повністю розписаний фресками, з малюнками, які ілюструють найвидатніші епізоди життя Ісуса та сповіщають про його смерть і тріумфальне повернення: «Образи містерійної корони хочуть вразити дух вірних, які їх споглядають. Вони покликані допомогти людині піднести свій дух до Бога.
Архітектор Дель Прете і його екіпа скористалися художніми порадами Кіко Аргуельо і зробили цінний синтез найкрасивіших інновацій, розроблених протягом багатьох років Новою Естетикою Дороги: великий золотий купол який робить небо присутнім, містерійна корона, чиї аркуші «чистого сусального золота» обгортають картини та об’єднують їх у безперервну смугу світла, використання нового типу сучасних, символічних вітражів, з геометричними лініями, центральний вівтар, мармурові покриття зовні та всередині, виготовлений з римського солом’яного травертинового мармуру, каменю Серена, сієнського жовтого, веронського червоного та каррарського мармуру.
Усі дерев’яні та мармурові елементи виготовлені італійськими компаніями. Роботи, які розпочалися у 2018 році, наразі завершені, і завтра, 10 грудня 2021 року, відбудеться урочисте відкриття Богоматері Аравійської.
Хамад ібн Іса Аль-Халіфа, який подарував Папі модель проєкту-переможця з дорогоцінних металів, оцінивши красу цієї церкви, дозволив поставити в ній хрест.
Цей вибір, теж не звичайний.
Анджела Пеллічарі/Angela Pellicciari
