Промова з нагоди святкування 40-ї річниці початку Неокатехуменальної Дороги 10-I-2009

Бенедикт XVI

Ватиканська базиліка, 10 січня 2009 року

10 січня 2009 року, в Базиліці святого Петра, повної братів зі спільнот, з коротко, але урочисто відсвяткували 40 років Неокатехуменальної Дороги в Римській дієцезії. Святий Отець був у супроводі Кардинала-вікарія Аґостіно Валліні і Кардинала Станіслава Рилко, голови Папської Ради в справах мирян. В базиліці також був присутнім новий Префект Конгрегації Богослужіння і дисципліни Таїнств, Кардинал Антоніо Канісарес.
На початку дійства, очоленого Святим отцем Бенедиктом XVI, Кіко представив усіх присутніх з першої спільноти Santísimo Sacramento і Канадських Мучеників, яким виповнилося 40 років Дороги, першу спільноту з Bonne Nouvelle з Парижу, 14 “communitates in missionem” з Риму, які відправляються в місію в найважчі частини дієцезії , 14 “Missio ad gentes” з 5 континентів, 200 нових родин, які вирушають в місію в різні частини світу, 700 мандруючих катехістів відповідальних за Неокатехуменальну Дорогу в різних країнах, 500 спільнот присутніх в 103 приходах Римської дієцезії.
Потім відбулося святкове проголошення Євангелії від Мт 10,5-42, і в продовження звернення Папи.
Після звернення, Святий Отець благословив і вручив хрести тим, хто відправлявся на місію. Після молитви Отче Наш і вступу Кармен Ернандес, яка хотіла пригадати Пап які позначили історію Дороги – від Пія XII, через відновлення Літургії, Хуана XXIII через Собор, Павла VI, Івана Павла I і Івана Павла II- разом з Конгрегаціями, які найбільше за нами слідували і Кардиналів Пауля Кордес і Станіслава Рилко,усе зібрання співала урочисто “Te Deum” як знак вдячності.

Папа звернув до присутніх наступні слова:

«Дорогі брати і сестри!
З великою радістю приймаю вас, таких численних, сьогодні, з нагоди 40-ї річниці початку Неокатехуменальної Дороги в Римі, яка наразі налічує 500 спільнот. Моє сердечне вітання всім вам. Особливим чином вітаю Кардинала Вікарія, Аґостіно Валліні, а також Кардинала Станіслава Рилко, голову Папської Ради у справах мирян, який із завзяттям слідкував за вами у процесі затвердження ваших Статутів. Вітаю відповідальних Неокатехуменальної Дороги: Пана Кіко Аргуельо, якому сердечно вдячний за слова захоплені та захоплюючі, якими він висловив почуття всіх вас. Вітаю Пані Кармен Ернандес та Отця Маріо Пецці. Вітаю спільноти, які відправляються в місію до найбільш потребуючих передмість Риму, тих, які йдуть в «місію ad gentes» на п’яти континентах, 200 нових мандруючих сімей та 700 мандрівних катехистів, відповідальних за Неокатехуменальну Дорогу в різних націях. Дякую всім вам. Нехай Господь вас супроводжує.

Ця наша зустріч символічно відбувається у Ватиканській Базиліці, побудованій на гробі Апостола Петра. Саме він, Князь Апостолів, який, відповідаючи на запитання, яке Ісус поставив Дванадцятьом стосовно своєї особи, в пориві визнав: «Ти Христос, Син Бога Живого» (Мт 16,16). Ви сьогодні зібралися тут, щоб відновити це саме визнання віри. Ваша присутність, така чисельна і оживлена, свідчить про діла, вчинені Господом за останні чотири десятиліття; це також вказує на завзяття, з яким ви маєте намір продовжувати розпочату дорогу, дорогу вірного слідування Христа і сміливого свідчення його Євангелія, не тільки тут, у Римі, але всюди, куди б вас не привело Провидіння; дорогу слухняного дотримання вказівок Пастирів та єдності з усіма іншими складовими Божого Народу. Ви маєте намір це робити, добре свідомі того, що допомагати людям цього нашого часу зустріти Ісуса Христа, Відкупителя людини, становить місію Церкви та кожного охрещеного. «Неокатехуменальна Дорога» вливається в цю церковну місію як один з багатьох шляхів, збуджених Святим Духом з ІІ Ватиканським Собором для нової євангелізації.

Все мало свій початок тут, в Римі, сорок років тому, коли в Парафії Святих Канадських Мучеників були створені перші спільноти Неокатехуменальної Дороги. Як не благословити Господа за духовні плоди, які, завдяки застосованому вами методу євангелізації, вдалося зібрати за ці роки? Скільки свіжої апостольської енергії було збуджено як серед священників, так і серед мирян! Скільки чоловіків і жінок, і скільки сімей, які були віддалені від церковної спільноти або залишили практику християнського життя, через проголошення керигми та шлях відкриття наново Хрещення отримали допомогу, щоб віднайти радість віри та ентузіазм євангельського свідчення! Нещодавнє затвердження Статутів «Дороги» Папською Радою в справах мирян відбулось, щоб підтвердити пошану та доброзичливість, з якими Святий Престол слідкує за ділом, яке Господь збудив через ваших Ініціаторів. Папа, Єпископ Риму, дякує вам за щедре служіння, яке ви надаєте для євангелізації цього Міста, і за відданість, з якою ви працюєте, щоб донести християнську вість до всіх. Дякую всім вам.

Ваша і без того похвальна апостольська праця буде ще ефективнішою в міру того, як ви прикладатимете зусилля до того, щоб постійно зрощувати той порив до єдності, яку Ісус звістив Дванадцятьом під час Останньої Вечері. Ми почули пісню: перед Страстями, справді, наш Відкупитель наполегливо молився, щоб його учні були одне, щоб таким чином світ отримав поштовх, щоб вірити в Нього (пор. Йн 17,21), бо ця єдність може походити тільки від сили Божої. Ця єдність, дар Святого Духа, та невпинний пошук віруючих зробить з кожної спільноти об’єднання живе та добре влите в Містичне Тіло Христа. Єдність учнів Господа належить до сутності Церкви і є неодмінною умовою, щоб її євангелізаційна дія була плідною та достовірною. Знаю, з якою ревністю працюють спільноти Неокатехуменальної Дороги в 103 парафіях Риму. Так як я додаю вам відваги продовжувати вашу працю, так і закликаю вас посилити дотримання всіх директив Кардинала Вікарія, мого безпосереднього співпрацівника в душпастирському управлінні Дієцезією. Дякую за ваше «так», яке, очевидно, походить від серця. Органічне включення «Дороги» в дієцезіальне душпастирство та її єдність з іншими церковними дійсностями повернеться на благо всього християнського народу та зробить більш плідними зусилля дієцезії, спрямовані на оновлене проголошення Євангелія в цьому нашому місті. І справді, сьогодні потрібна широка місійна дія, яка б залучила різні церковні дійсності, які, зберігаючи своєрідність власної харизми, працювали б у злагоді, намагаючись досягти того «інтегрованого душпастирства», що вже дозволило досягти значних результатів. І ви, стаючи у вашій повній готовності для служіння Єпископу, як згадують ваші Статути, зможете бути прикладом для багатьох місцевих Церков, які справедливо дивляться на Рим, як модель, від якої відштовхуються.

У ці сорок років визрів ще один духовний плід, за який я хотів би подякувати разом з вами Божественному Провидінню – це велика кількість священників та посвячених осіб, які Господь, Кіко про це говорив, збудив у ваших спільнотах. Багато священників займаються парафіями та іншими сферами дієцезіального апостольства, багато з них є місіонерами-ітенерантами в різних націях: вони роблять щедре служіння Римській Церкві, а Римська Церква надає дорогоцінне служіння євангелізації у світі. Це справжня «весна надії» для дієцезіальної спільноти Риму та для вселенської Церкви! Дякую ректору та його співпрацівникам семінарії Redemptoris Mater у Римі за виховну роботу, яку вони виконують. Усі ми знаємо, що їхнє завдання не з легких, але дуже важливе для майбутнього Церкви. Тому я їх підбадьорюю продовжувати цю місію, приймаючи формувальні настанови, запропоновані як Святим Престолом, так і Дієцезією. Мета, до якої повинні прагнути всі форматори, – це приготувати пресвітерів, добре влитих в дієцезіальний пресвітерат та в душпастирство як парафіяльне, так і дієцезіальне.

Дорогі брати і сестри, проголошена євангельська сторінка нагадала нам про потреби та умови апостольської місії. Слова Ісуса, звернені до нас святим євангелистом Матеєм, лунають як запрошення не падати духом перед труднощами, не шукати людських успіхів, не боятися непорозумінь і навіть переслідувань. Дають нам відвагу, перш за все, довіряти виключно силі Христа, брати «свій хрест» та йти слідами нашого Відкупителя, який у цей різдвяний період, що вже закінчується, явився нам у смиренні та бідності Вифлеєма. Нехай Пресвята Богородиця, зразок кожного учня Христа та «дім благословення», як ви співали, допоможе вам виконати з радістю і вірністю завдання, яке Церква з довірою покладає на вас. Коли я дякую вам за служіння, яке ви виконуєте в Римській Церкві, я запевняю вас у моїй молитві і щиро благословляю вас тут присутніх і всі спільноти Неокатехуменальної Дороги всього світу».