ПРИВАТНА АУДІЄНЦІЯ МАНДРІВНИХ КАТЕХІСТІВ У КЛЕМЕНТИНСЬКОМУ ЗАЛІ 7-1-1982

Св. Йоан Павло ІІ

Рим, 7 січня 1982 року *

Святіший Отець прийняв в Аудієнції триста мандрівних катехистів з Неокатехуменальних Спільнот з 70 країн.

Після пісні, Кіко промовив такі слова:

«Дорогий отець:
Тут присутні 300 мандрівних катехистів з Неокатехуменальних Спільнот, які заснували Неокатехуменальну Дорогу в 70 країнах; вони формують невеликі Екіпи євангелізації, що складаються зі священика і двох мирян, подібно невеликій спільноті, образ Святого Сімейства з Назарету, які допомагають в парафіях принести оновлення Другого Ватиканського Собору. Я, отець, хотів би дуже коротко представити мандрівних священиків, які приїхали з усіх країн, з Австралії, з Африки і т.д. Встаньте священики, щоб Святіший Отець побачив вас (Священики піднімаються). Подружжя, сім’ї, які продали всі свої блага, і зі своїми дітьми відправляються, щоб проголошувати Євангеліє, щоб допомогти в місіях по всьому світу. Встаньте сім’ї з дітьми (Сім’ї встають зі своїми дітьми). Також присутні самотні дівчата, які пожертвували своє життя проголошенню Євангелія. Встаньте, дівчата.
Нарешті, молоді хлопці, які пожертвували своє життя, щоб проголошувати Євангеліє; п’ятеро з них недавно вирішили піти в семінарію (Можете сісти)

Отець, ми також бачили, як в місцях, де Неокатехуменальна Дорога існує більше десяти років, починають з’являтися покликання. Ми дуже щасливі. В цьому році в Італії 57 молодих хлопців піднялися, щоб піти в семінарію, а в Іспанії 42. Ми зустрічалися протягом 20 днів біля Святині Лорето, розмірковуючи про те, що Бог робить в різних країнах, де ми проводимо наше служіння євангелізації. Ми стали біля ніг Діви Марії, щоб доручити їй нашу місію і попросити її в маленькому будинку Назарета в Лорето, щоб вона допомогла нам вести вперед нашу місію, якою є засновувати невеликі спільноти, такі як Святу Родину Назарета, в парафіях, які жили б в смиренні, простоті і прославленні.
Нашим найбільшим бажанням, про яке ми просили Діву в таємниці, завжди було те, щоб одного разу привести цих братів сюди, де знаходиться Петро, до “каменю” на якому Христос хотів заснувати свою Церкву. Оскільки ці брати повинні говорити з багатьма єпископами в багатьох країнах, які знаходяться на “Меркаба” Божої євангелізації, ось, ми хотіли б показати нашу найглибшу прихильність, зробивши свого роду жест прихильності до Вас. Я вже питав їх: чи визнаєте ви, що єпископ Риму Петро – це камінь, на якому Христос побудував свою Церкву? І все відповіли, що визнають це.

Тоді я запитав їх: обіцяєте ви послух і вірність Петру і всім єпископам Церкви, які знаходяться в єдності з ним? І вони пообіцяли. Потім я запитав їх, чи готові вони пожертвувати своїм життям, щоб служити Церкві, допомагаючи нести оновлення Другого Ватиканського Собору через цю Неокатехуменальну Дорогу, яку ми ведемо вперед, яка хоче оновити Хрещення в християн. Всі сказали так. З цієї причини, Отець, я хотів би від імені всіх них встати на коліна перед вами і всіма цими братами зі мною, як маленький жест повної прихильності Петру. Тому що я, Отець, сказав вам одну річ: завдяки моєму досвіду у багатьох країнах і страждань, які я пережив, я зрозумів, що Бог слухається своїх єпископів. Сам Бог слухається їх. Це справило на мене таке сильне враження, що я подумав: якщо сам Бог слухається їх, як я і всі ми можемо не слухатися їх?

Тому тепер я хотів би опуститися перед вами на коліна».

(Кіко підходить до трону Папи і стає на коліна, а все мандрівні схиляють коліна: Папа пропонує свою руку, щоб він поцілував її, і, піднімаючись, кладе другу руку на спину Кіко; потім він запрошує всіх встати). Промова Папи наступна:

«Улюблені:
1. Я щиро радий зустрітися з вами сьогодні, мандрівними катехистами, що походять з численних Неокатехуменальних Спільнот, і я хочу висловити своє задоволення разом зі словом підтримки вашій Катехетичній роботі, настільки цінною для церковного суспільства. Ви маєте намір жити в повній мірі основне проголошення віри, благої вісті про те, що Ісус з Назарета є вічним Сином Божим, втіленим і воскреслим для вашого спасіння: ви хочете глибоко взяти на себе нерозривний зв’язок, який існує між прихильністю цього проголошення життя і воскресіння і постійним внутрішнім зверненням, яке включає зміну менталітету, установок і поведінки егоїзму, закритості та самодостатності, щоб знайти нову перспективу і нове бачення – саме те, яке засноване на посланні Ісуса Христа – котре вимагає смиренної відкритості до Бога і до всіх братів. У цій дорозі віри, яка, безсумнівно, представляє виснажливі стадії і неминучі труднощі, вас підтримує, втішає, висвітлює і направляє Слово Боже, Святе Письмо, яке необхідно поглиблювати, читати, міркувати і вивчати з переконанням, що це не просто книга, але Сам Бог, який говорить, діє, ставить запитання, робить і запрошує нас до уважного слухання, яке призводить до повної прихильності Його волі. І Слово Боже, як Старого Завіту, так і Нового, призводить вас до зустрічі з Тим, ким Письмо повно, з Ісусом Христом, який через втілення «певним чином з’єднався з кожною людиною». (Гаудіум ет Спес. 22)”.

2. У своїх спільнотних роздумах ви захотіли міркувати про базові цінності таїнства Хрещення в духовному ітінерарії християнина, і ви хочете знову прожити в своєму житті як християн той складний і багатий досвід, який проходили нові діти Церкви перших століть. Не вдаючись в легку археологію форм, знайте, що осягнення вимірювання хрещення означає, перш за все, спробу схопити в самому його джерелі справжню ідентичність християнського буття; тобто жити глибокими змінами, які відбулися в нашій людській реальності, коли прорвалася в неї божественна благодать, стаючи живими храмами Святої Трійці, гілками виноградної лози, якою є Христом, членами Містичного Тіла, всього Христа, тобто Церкви. Написавши про чудесні надприродні наслідки Хрещення, єпископ Святий Фульбер з Шартра висловлює себе так: «Ми точно знаємо, що будучи грішниками в першому народженні, ми очищуємося в другому: раби в першому, ми вільні завдяки другому; земні в першому, небесні через друге, плотські через перше народження. Ми стаємо духовними по милості другого; через те, діти гніву, і через це діти благодаті, тому той, хто ображає гідність Хрещення, нехай знає, що він ображає самого Бога. Тому вчення про спасіння є благодаттю – пізнати глибину таємниці. Я довіряю вас Діві Марії, щоб ви могли внести особистий внесок у катехези Хрещення» (Ep. 5 PL 141, 198 с). Усвідомлення аспекту хрещення означає тісне приєднання до Христа в Євхаристії, джерелі і кульмінації християнського життя і всієї євангелізації. (Ср Lumen Gentium, 11; Presbyterorum Ordinis, 5); це означає любити щедро, конкретно, ефективно всіх людей, особливо бідних або тих, які це потребують духовно або матеріально; це значить перебудувати своє моральне життя відповідно і в єдності з обіцянками Хрещення. Цей шлях, шлях віри, шлях повторного відкриття Хрещення – я сказав вашим друзям в парафії Канадських Мучеників Риму – повинен бути шляхом нової людини; він бачить справжній намір або, що ще краще, непропорційність свого створення істоти, свого характеру творіння, по відношенню до Творця, його нескінченного величі, до Викупаючого Бога, Святого й освячуючого Бога, і намагається усвідомити себе в цій перспективі.” (L ‘Osservatore Romano, видання іспанською мовою, 11 січня 1981, сс. 10).

3. У цей літургійний період Різдва, Євангелія від Матвія і Луки знайомлять нас з деякими людьми, чия поведінка з новонародженим Ісусом особливо показова для нас: таємничими магами, що володіють багатством своєї культури, уважними і чутливими до знаків трансцендентності; бідні пастухи, які тримали своє стадо, швидкі і слухняні проголошенню Ангелів; Йосип, справедлива людина, яка в статичному сні постійно слухає волю Вічного; і, перш за все, Марія, Богородиця, яка повністю довіряє Богу, вимовляє “нехай буде в мені» і вона зачала в своїй утробі Сина Всевишнього, щоб запропонувати його і дати його людям. Особливим чином, дорогі брати і сестри, я довіряю вас і також довіряю вашу щедру відданість справі, щоб при скоєній і послідовній прихильності Церкві і завжди під пастирським керівництвом єпископів, ви вносили особистий внесок у основну справу катехез, діючи таким чином, щоб ви не передавали своє вчення або вчення іншого вчителя, але «вчення Ісуса Христа, Істину, яку Він передає, або, точніше, Істину, якою Він є» (Catechesi Tradendae, 6).

З цими побажаннями і в знак моєї прихильності я сердечно приділяю вам Апостольське благословення».

(*) Cfr. «L’Osservatore Romano», 7-8 січня 1982.