Промова до членів семінарії Redemptoris Mater в Римі 18-03-2004

Промова до членів семінарії Redemptoris Mater в Римі 18-03-2004

Св. Йоан Павло ІІ

Місто Ватикан, 18 барезня 2004

Святіший Отець Іван Павло ІІ прийняв на приватній Аудієнції, в залі Клементина Ватиканського Апостольського палацу, членів Спільноти єпархіальної семінарії «Redemptoris Mater» в Римі. На початку Аудієнції кардинал Каміло Руїні, Генеральний Вікарій Його Святості в Римській єпархії, звернувся з наступними словами привітання до Івана Павла ІІ:

«Святіший Отче: Настоятелі та учні семінарії «Redemptoris Mater» в Римі висловлюють вам, за моїм посередництвом, всю радість та вдячність за цю Аудієнцію, яка знаменує дуже значущий етап цих шістнадцяти років життя цієї семінарії, після Євхаристії, яку разом з ними святкувала ваша Святість 31 жовтня 1993 року. Святіший Отче, ця єпархіальна та місійна семінарія, всі настоятелі та учні якої переживають досвід Неокатехуменальної Дороги, дала дотепер 196 вже висвячених священників, 170 з яких приписані в Римській єпархії. 74 з них на сьогоднішній день служать душпастирями в парафіях нашої єпархії або Вікаріату, тоді як інші працюють як «fidei donum» в багатьох місцях світу. Крім того, 11 дияконів очікують, що 2 травня Ваша Святість їх висвятить на священників, разом з іншими дияконами Римської єпархії.

Досвід, який я мав протягом цих років, чи то особисто відвідуючи семінарію або ж контактуючи зі священниками в ній сформованих, підтверджує мені, Святіший Отче, що «Redemptoris Mater» є великим даром для Римської єпархії та Церкви, розпорошеної по всьому світу. Ці семінаристи та священники насправді люблять молитву і Слово Боже, вірно виконують дисципліну та спільнотне життя, вони включені в дотримання вчення Церкви та наповнені великою місійною ревністю. Крім того, я можу з радістю засвідчити, Святіший Отче, що вони мають велику любов до особи Вашої Святості та до Вашого Служіння Наступника Петра. Святіший Отче, ці семінаристи та їхні настоятелі чекають слова від Вас та вашої батьківської доброзичливості, щоб бути освітленими в своєму формаційному шляху і підкріпленими у своєму покликанні служити Церкві, дотримуючись норм Доброго Пастиря Ісуса Христа. Дякую ще раз, Святіший Отче, чекаємо вашого благословення».

Після привітання Кардинала Вікарія Каміло Руїні, Папа звернувся до присутніх з наступною промовою, яку ми відтворюємо нижче: «Ідіть у весь світ і проголошуйте добру новину всьому створінняю» (Мк 16,15)

«1. Улюблені настоятелі та учні єпархіальної семінарії Redemptoris Mater, радий вітати вас цими словами воскреслого Ісуса, які ви слухаєте та над якими роздумуєте в свято святих Кирила та Методія, річницю канонічного заснування вашої семінарії. Вітаю передусім Кардинала Вікарія і дякую йому за слова, з якими він до мене звернувся. Щиро вітаю вашого ректора, монсеньйора Клаудіано Страццарі, інших настоятелів та форматорів, і кожного з вас, улюблені учні.

2. З часу заснування вашої семінарії минуло більше шістнадцяти років, новий і дуже значущий досвід з метою формування священників для Нової Євангелізації. Відтоді в світі з’явились інші семінарії Redemptoris Mater, надихаючись вашим зразком та дотримуючись ваших цілей. Плоди, дані за ці роки вашою семінарією, особливо рясні. За них разом з вами дякую Господу. За ці ж плоди також хочу подякувати Неокатехуменальній Дорозі, на якій народилося і виросло ваше покликання. Також дякую ректору та іншим настоятелям, які, під дбайливим керівництвом Кардинала Вікарія, направляють з любов’ю та мудрістю вашу підготовку до священства. Мої вдячні думки також стосуються засновників Дороги, яким належить щаслива інтуїція запропонувати заснування вашої семінарії та які роблять так багато для сприяння народженню на Дорозі покликань до священства та посвяченого життя. Також хочу згадати разом з вами двох єпископів, монсеньйора Джуліо Салімеі та монсеньйора Максиміно Ромеро, які, один як ректор, а другий як духовний отець, зробили великий внесок своєю освітленою відданістю та зразковістю життя в початковий розвиток та щасливе формування «Redemptoris Mater». Мені також приємно зазначити, як кардинал Вікарій вже нагадав, що протягом цих шістнадцяти років велика кількість ревних священників вийшла з вашої семінарії, які присвячені частково душпастирському служінню Римської єпархії та частково місії у всьому світі, як священники fidei donum.

3. Щоб отримати ці позитивні результати, важливо завжди ясно бачити, на вашому формаційному шляху, природу та характеристики службового священства, так як це показано Другим Ватиканським Собором та постсинодальною апостольською адхортацією «pastores dabo vobis». Справді, спільне священство вірних і службове священство встановлені одне для одного, і тісно пов’язані між собою; обидва беруть участь, кожен по-своєму, в єдиному священстві Христа. Але їх відмінність є суттєвою, і не лише за ступенем (пор. Lumen Gentium, 10). В силу таїнства порядку священники по-особливому подібні до Ісуса Христа як голови і пастиря свого народу, і на подобу Христа вони повинні втрачати і віддавати своє життя на служіння цьому народу. З цієї причини, саме тому, що вони таїнственно представляють Ісуса Христа, голову та пастиря, вони покликані, в тісній єдності з єпископом, головувати в спільнотах, довіреним їм відподно до кожного з трьох вимірів – пророчого, священничого та царського – в яких єднається єдина місія Христа і Церкви (пор. Pastores dabo vobis, 12-16).

Улюблені семінаристи, дотримуючись цього міцного вчення під час вашої формації і після цього в щоденному здійсненні священничого служіння, ви зможете радісно проживати благодать священства та забезпечити автентичне та плідне служіння Римській єпархії та сестринським Церквам, до яких ви будете послані. Молитва, навчання та спільнотне життя, добре узгоджені у формаційному проекті та реалізовані на практиці з вірністю та щедрістю в конкретному існуванні вашої семінарії – це шляхи, якими Господь вирізає у вас день за днем образ семінарії «Матір Відкупителя» Христа, доброго пастиря.

4. За допомогою цих підстав ви також можете підготуватися, щоб жити, коли ви будете священниками, ясно і плідно вашу фундаментальну та беззастережну приналежність до єпархіального пресвітерату, що має в єпископі свою суттєву точку відліку, і, водночас, глибокий зв’язок, що поєднує вас із досвідом Неокатехуменальної Дороги. Дійсно, як написано у статті 18 Статуту Дороги, в єпархіальних і місійних семінаріях Redemptoris Mater «кандидати до священства знаходять в участі в Неокатехуменальній Дорозі специфічний і фундаментальний елемент формаційного шляху і, водночас, готуються до справжнього пресвітерського вибрання служіння всьому народу Божому в братській єдності пресвітерату».

Так само необхідно уникати помилкової альтернативи між душпастирським служінням в єпархії, до якої ви належите, і вселенською місією, до кінців землі, що має своє коріння в тій самій таїнственній участі в священстві Христа (пор. Pastores dabo vobis, 17-18), і до якої ви особливо готуєтесь через досвід Неокатехуменальної Дороги. Дійсно, ваша конкретна доля належить єпископу, який переймається як потребами своєї єпархії, так і вимогами вселенської місії. Дотримуючись його рішень з поведінкою довіри та сердечної слухняності, ви знайдете свій мир і внутрішню ясність, і зможете виразити в будь-якому випадку свою місійну харизму, враховуючи, що і тут, в Римі, душпастирство характеризується, і все більше муситиме характеризуватися пріоритетом євангелізації.

5. Улюблені настоятелі та учні семінарії Redemptoris Mater в Римі, завжди дивіться очима віри на своє життя, на своє покликання та на свою місію. В кінці цієї зустрічі хочу ще раз висловити прихильність і довіру, яку відчуваю до вас, і запевняю вас у моїй постійній молитві за кожного з вас, за всю семінарію, за спільноти Неокатехуменальної Дороги, і, особливо, за покликання до священства, які в них дозрівають.

З цими почуттями вділяю всім вам і вашим близьким Апостольське Благословення».