Проповідь на закінчення місії в місті Рим 22-05-1999
Св. Иоанн Павел ІІ
Площа св.Петра, 22 травня 1999 року *
«Богу хай буде подяка за цю надзвичайну подію, яка була актом любові до міста і до кожного з його мешканців. Як наслідок, місія в місті надала християнським спільнотам ітінерарій інтенсивної духовності, підживлюваний молитвою і слуханням Божого Слова. Більше того, дозволила зміцнити церковну єдність, яку римський Синод вказав, як невід’ємну умову для Нової Євангелізації». Цими словами св. Йоан Павло ІІ у проповіді під час Євхаристійної целебрації в вігілію Пятидесятниці в суботу, 22 травня, підсумував шлях пройдений Римською Церквою від 8 грудня 1995 р. до урочистості П’ятидесятниці 1999 року.
Ось текст проповіді Йоана Павла ІІ:
1. «Відкрий двері Христу, твоєму спасителю». Це запрошення, яке пролунало з міццю протягом трьох років приготування до великого ювілею, охарактеризувало нашу місію в місті. Богу хай буде подяка за цю надзвичайну подію, яка була актом любові до міста і до кожного з його мешканців. Як наслідок, місія по місту надала християнським спільнотам ітінерарій інтенсивної духовності, підживлюваний молитвою і слуханням Божого Слова. Більше того, дозволила підвищити зміцнити церковну єдність, яку римський Синод вказав, як невід’ємну умову для Нової Євангелізації. Уся дієцезіальна спільнота, у її різноманітті служінь, покликань і харизм, дала всі як один, свій внесок в молитву, проголошення, свідоцтво і служіння. Всі ми досвідчили, що утворюємо разом «Божий народ в місії ».
Почуваю обов’язок подякувати всім тим, хто в різний спосіб став частиною цієї важливої душпастирської ініціативи. Перед усім вам, пан Кардинал вікарій, який з ревністю вів місію, в тісній співпраці з єпископами помічниками, яких сердечно вітаю. Хотів би, також згадати, усіх прелатів, які надали цінну допомогу і, серед них монсеньор Клементе Ріва, хай з спочиває у мирі. З вдячністю думаю про вас, дорогі місіонери, священики, монахи, монахині і, перед усім про вас, особи світські, які були першочерговими бенефіціями місійної благодаті. Щедре заангажування, з яким ви приготувались і з яким занесли Євангелію в домівки і різні середовища міста, відкрило нові дороги для євангелізації і християнської присутності у сфері щоденного життя наших людей. Святий Дух вів вас крок за кроком, надихнув вас відповідними словами для проголошення Христа і підтримав вас у неминучих моментах труднощів. Богу хай буде подяка за усе, що учинив, показуючи в усіх ситуаціях знаки свого милосердя та любові. Великий ювілей, котрий вже на порозі, спонукає нас продовжувати це місіонерське зусилля з тим самим запалом, щоб консолідувати та розширити досягнуті цією місією результати. Таким чином можемо продемонструвати чисельним паломникам, які приїдуть у Рим наступного року, обличчя нашої Церкви, гостинної і відкритої, відновленої у вірі та багатої в діла любові.
2. Щоб так сталось, потрібно, щоб місійне діло, яке так успішно почалось, консолідувалось і розвивалось. Тобто, продовжувати підтримку людей і сім’ї, з якими уже нав’язався контакт в їхніх домівках та місцях праці, а також потрапити до тих, до кого з різних причин не вдалось достукатись протягом цих років. Оскільки, щорічне відвідування сімей і центрів слухання Євангелії, що є, точніше кажучи помноженням, повинні бути душею душпастирства приходів, дякуючи співпраці церковних асоціацій, рухів і груп. Целебрація Божого Слова має позначати дорогу віри приходських спільнот, особливо під час Адвенту, Великого Посту і у Пасхальний період. В знак любові до бідних і страждаючих проголошення Господньої новини, показуючи Його живу присутність, повинно бути доповнено свідоцтвом щоденної братньої любові. Потрібно приблизити єдність між християнами, які діють в середовищі студентів та в середовищі праці, в місцях надання допомоги та відпочинку, де Євангелія була представлена у дуже конкретній формі. Насіння євангельської новини, посіяне під час місії, має рости і давати плоди в кожному місті, а також і там, де ще не було можливості провести конкретні місіонерські заходи. Для досягнення цієї мети наше свідоцтво стає ще більш нагальне. По суті, немає дійсності, яку не може проникнути Євангелія; більше того, Воскреслий Христос уже є таємничо присутній за посередництвом Святого Духа.
3. Такий масштабний апостольський захід потребує формаційної праці і катехезації скерованої до усього люду Божого, з ціллю кращого усвідомлення свого місіонерського покликання і щоб бути підготовленим визнати віру в Христа завжди і усюди. У приходах, в монаших спільнотах, в асоціаціях, в рухах і у групах треба провести формацію, готуючи шляхи втаємничення у віру, в молитву і у досвід християнського життя, багату у теологічний, духовий і культурний зміст.
Ви, дорогі священики, є першими, кому довіряється ця місія: будьте дуже мудрими і уважними учителями віри у ваших спільнотах. Ви, дорогі монахи і монахині, які внесли такий великий вклад у місію, продовжуйте підтримувати її вашими молитвами, вашою святістю життя і вашою власною харизмою, на різноманітних апостольських полях на тих, у які ви заангажувались. Ви, дорогі світські особи, покликані, щоб дати поштовх великому безперервному місіонерському рухові у місті і в усіх його середовищах. Не переставайте вносити вклад в сім’ї, в широкий і не простий світ праці і культури, в школі та в університеті, в закладах охорони здоров’я, в засобах масової інформації і на розважальних заходах, щоб проголошення Євангелія вплинуло на усе суспільство.
Також не можемо забути того внеску в місію, який дали хворі, і, котрі покликані її відновлювати, через пожертвування свого страждання, як це роблять монахині закритих монастирів через свою неустанну молитву.
Усім і кожному зокрема виражаю вдячність за його цінну духовну допомогу.
4. Переглядаючи ці три роки місії в місті, з легкістю усвідомлюємо, що Слово Бога було засіяно рясно. Для того, щоб Боже сім’я не залишилось безплідним, але щоб глибоко закоренилось і щоб дало плоди в житті і в щоденному душпастирстві, потрібно надати особливу увагу цьому задуму, залучити усі церковні засоби, і завершити його конгресом. Думаю про велику зустріч, яка на основі досвіду місії по місту, зможе визначити головні лінії постійної відданості євангелізації і місіонерській ревності. Бути Церквою в місії це велика задача завдання на найближчі роки для Риму і для усього світу. Даю вам це гасло, дорогі священики, монахи та монахині, особи світські, а особливим чином, вам, рухи та нові спільноти, згадуючи минулорічну зустріч, в вігілію П’ятидесятниці, на цій же площі. Необхідно відкритись зі смиренням на діяння Святого Духа, приймаючи з вдячністю і слухняністю дари, які Він не перестає проливати для добра усієї Церкви. Цього вечора Христос повторює кожному з вас: « Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню» (Мр 16,15). Дорогі брати, Євангелія, яку Христос нам доручив є Євангелією миру. Не можемо затримувати її тільки для себе, перед усім в цей момент, коли насилля та війна сіють розруху і смерть тут поблизу, на Балканах. Дух підштовхує нас бути проголошувачами та будівничими миру, завдяки справедливості та примирення. З цієї точки зору, я хотів би, щоб в найближчу Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа уся Римська Церква занесла наполегливий заклик про мир. Тому запрошую усіх вас, священики, монахи і вірні, приєднатися до мене ввечері в четвер 3 червня в Базилиці Святого Йоана на Латерані, щоб взяти участь в месі і в процесії Пресвятих Тіла і Крові Христа, під час котрої будемо вимолювати дар миру на Балканах. Нехай день Пресвятих Тіла та Крові Христа цього року охарактеризується інтенсивною молитвою про мир.
5. «Прийди, Духу Святий, наповни серця твоїх вірних і запали в них вогонь твоєї любові!» Прийди, Духу Святий! Заклик, який лунає у цій вігілійній літургії Зішестя Святого Духа, наповнює нас радістю та надією. Святий Дух, сотворитель і душа місії, нехай збудить в Римській Церкві багато місіонерів серед молоді, серед дорослих та серед сімей і влиє в кожного з них незгасимий вогонь любові. Духу «світло сердець», вкажи нові дороги для місії в місті і загалом на третє тисячоліття, яке невдовзі почнеться. «Утішитель досконалий», підтримай тих, хто втратив довіру, утвердь в ентузіазмі тих, хто досвідчив радість євангелізації, зміцни в усіх віруючих прагнення і мужність бути місіонерами Євангелія на кожен день у своєму середовищі життя і праці.
«Солодкий госте душі», відкрий серця усіх людей, сімей, спільнот монаших і приходських, щоб прийняли з гостинністю бідних паломників, які беруть участь в подіях ювілею. По суті, це буде один з найкращих і найщедріших плодів місії в місті: конкретна реалізація римської любові, плід віри, яка була постійно присутня під час святкування «святих років». Пресвята Марія, яка від П’ятидесятниці чуваєш з Церквою, призиваючи Святого Духа, залишись поміж нас в центрі нашого особистого вечірника. Тобі, якій віддаємо честь як Діві Божої Любові, тобі довіряємо плоди місії в місті, щоб за твоїм заступництвом, Римська дієцезія дала світові переконливе свідоцтво про Христа, Господа нашого».
(*) Cfr. «L’Osservatore Romano», 24-25 травня 1999.