ПРЕС-РЕЛІЗ

У понеділок, 25 жовтня, Мадридський університет Франциско де Віторія, католицький університет, у якому навчається понад 8000 студентів, присвоює титул Honoris Causa Кіко Аргуэльо, ініціатору, разом із Кармен Ернандес, Неокатехуменальної дороги, та рабину Давиду Розену (міжнародний директор з питань релігії Американського єврейського комітету) за їх великий внесок у єврейсько-католицький діалог, сприяючи історичному зближенню між євреями та християнами, якого не було протягом століть.

Цей вчинок є визнанням не лише Кіко, а й Кармен Ернандес, як ініціаторів шляху християнської ініціації, який за останні півстоліття привів тисячі католиків у всьому світі знову відкрити єврейське коріння християнської віри. Завдяки цьому відкриттю народилася велика любов до наших старших братів і батьків у вірі, Ізраїльського народу, на що сотні православних рабинів відповіли історичною декларацією про християнство як Божий завіт з язичниками. Щоб зрозуміти справжній сенс і важливість цієї події, необхідно зробити невелику передісторію.

У 1964 році навколо Кіко і Кармен, у бараках Паломерас Альтас на околицях Мадрида, утворилася спільнота, яка об’єднала найбідніших людей, у ​​всіх відношеннях. Кіко, який через екзистенціальний досвід, спричиненим стражданням невинних, побачив, як обявився Слуга Господа, описаний Ісаєю: “Той від кого відвертається обличчя”, в свою чергу Кармен, яка знову відкрила у своєму житті таїнство Пасхи, з’явилася з величезною силою Воскресіння: сповнення в Ісусі Христі всього очікування кожної юдейської літургії, перемога над смертю. Кармен завжди стверджувала, що центром літургійного та богословського оновлення Другого Ватиканського Собору є повторне відкриття пасхальної таємниці і повернення до найперших джерел, а отже, до таємниці Ізраїлю. Саме тому є необхідним читати Святе Письмо, Старий і Новий Завіти, у світлі пасхальної таємниці та історичного, географічного, літургійного та морального контексту Ізраїлю.

Повторне відкриття духовної спадщини юдаїзму в кожному вчинку Ісуса, та постійна спасительна та есхатологічна роль Ізраїлю, разом із вищезгаданим досвідом, почали створювати шлях катехуменального типу, який підготовляє отримати безкоштовний дар божественного життя, зображений у Нагірній проповіді. Монсеньйор Казіміро Морсільйо, тодішній архієпископ Мадрида, запросив Кіко та Кармен принести цю Дорогу до всіх парафій.

З цих прихованих початків, ця Дорога потроху поширювалась по всьому світу, допомагаючи заново відкрити християнство, живучи у християнській спільноті не як моралізм, а як дар, що реалізується в Слові Божому та в Таїнствах, які передають божественне життя, серце з плоті, виконання всіх обіцянок Ізраїлю.

У 2010 році Кіко створив симфонію на тему “Страждання невинних”, яку в 2011 році представили в Міжнародному центрі Domus Galilaeae, на Горі Блаженств (Галілея, Ізраїль) перед групою американських єпископів та численних рабинів. Реакція була надзвичайно сприятливою, і Кіко побачив важливість того, щоб “у Нью-Йорку через музику повідомити про ці любовні стосунки, які Бог дав нам з єврейським народом”.

У 2012 році цю симфонічну молитву та вшанування страждань єврейського народу, під час Шоа та страждання кожного невинного, було виконано в Лінкольн-центрі в Нью-Йорку перед приблизно трьома тисячами євреїв, кількома кардиналами та десятками рабинів.

З цієї нагоди рабин Іц Грінберг визнав християнство не як ідолопоклонство, а як провіденційне втручання Бога, щоб довести язичників до пізнання Тори: “Минуло більше 3150 років з того часу, як Святий, Благословенний, уклав угоду з людьми Ізраїлю, завіт викуплення для світу. Минуло майже 2000 років відтоді, як Бог любові відкрив цей завіт викуплення іншим народам через Християнство. Протягом 2000 років Бог чекав і бажав, щоб народи завітів викуплення працювали разом”.

Ця революційна декларація призвела до зустрічі в Аушвітці наступного року, де перед багатьма рабинами, десятками єпископів і тисячами людей була виконана симфонія. Кіко розпочав зустріч такими словами: «Я увійшов до однієї з цих казарм в Аушвітці і став на коліна; Я відкрив Святе Письмо, і уривок, який вийшов навмання, такий: Рабин запитує нашого Господа Ісуса: «Учителю, яка перша заповідь Закону?», а Христос відповідає: «Шема, Ізраїль, Адонай Елохену, Адонай Ехад. Господь єдиний: будеш любити Бога всім своїм серцем, всім своїм розумом, всією силою своєю, а ближнього свого, як самого себе…». І рабин: «Ти добре кажеш, Учителю, що любити Бога всім серцем … це перша і найбільша з усіх заповідей». Коли рабин каже йому це, Ісус відповідає: «Ти недалеко від Царства Божого». Отже, ви, рабини, які тут, в Аушвітці, і любите Шема: ви недалеко від Царства Божого».

У 2015 році на прохання численних рабинів, у тому числі Розенбаума з Нью-Йорка, Розена з Головного рабинату Ізраїлю та Грінберга, була організована зустріч між рабинами, єпископами та мандрівними катехистами в Domus Galilaeae. Розен, звертаючись до присутніх братів з Дороги, сказав, що в цій музиці він інтуїтивно відчув, “що ви відчуваєте, що змушує нас страждати”.

Рабин Бродман, зворушений, побачив у тій зустрічі спілкування та любові, між євреями і християнами, які разом співали Шема, знак того, що Месія прийде: «Біблія говорить нам, що коли Месія ось-ось прийде, світ буде наповнений знанням Всевишнього. А я вам кажу: дякую, дякую! Євреї та християни, які разом служать Всевишньому, одному й тому самому Всевишньому, у нас більше спільного, ніж відмінностей. Ми повинні проголошувати з дахів, що Месія прийде. Коли я кажу, що зустрічаюся з християнами, багато кажуть мені: “Чи ти божевільний?” І все ж кожен повинен знати, що це відбувається, щоб ми могли бути готові до приходу Месії».

З цього приводу Кіко також сказав: Тут виникає питання, тобто починається щось нове. Близькість Месії? Ми вважаємо, що синагога підтримує Церкву. Це справжнє оливкове дерево, ми прищеплені. Євреї ж – це вибраний народ, у них є завіт, обітниці, Тора… Святий Павло каже, що Бог, віддавши все своєму народові, а гої (язичники) не мали нічого, крім гріхів, ненависті та воєн, тепер він хоче принести цю Тору гоям(язичникам). Собор позначив нову лінію у відносинах між єврейським народом і католицькою церквою, але необхідно нести думку Собору далі, тому що багато людей цього не зрозуміли, мало хто знає Nostra Aetate. У цій битві, в цій історичній ситуації, в якій ми опинилися, я думаю, що ми повинні допомагати один одному, християни і євреї, глибоко зміцнювати наші зв’язки, щоб виконувати волю Божу, врятувати і викупити це суспільство.

У 2017 році рабини попросили знову зустрітися в Домусі, і сотні з них підписали цю офіційну заяву: «Після майже двох тисячоліть взаємної ворожості та відчуження ми, православні рабини, які очолюємо громади, установи та семінарії в Ізраїлі, США та Європі , ми визнаємо історичну можливість, яка є перед нами … ми визнаємо, що християнство не є ні відступом, ні помилкою, але чимось дорогим Богу і даром націям … Ми більше не вороги, а супутники для виживання та добробуту людства … Євреї та Християни вибрані Господом бути люблячими партнерами».  

Це і є ця історія взаємного відкриття, між цими двома представниками двох народів Союзу, яка сьогодні відзначена цим почесним званням Honoris Causa.