Аудієнція відправлення родин і “Missio ad gentes” 6-III-2015
Франциско
Місто Ватикан – Зал Павла VI, 6 березня 2015 року
«Шановні брати і сестри, доброго ранку всім! І дякую, дуже дякую, сердечно всіх вітаю і передусім, хочу сказати дякую, що прийшли зустрітися з Папою. Завдання Папи, завдання Петра – утвердити братів у вірі. Цим жестом ви теж хотіли попросити наступника Петра підтвердити ваше покликання, підтримати вашу місію, благословити вашу харизму. І сьогодні я підтверджую ваше покликання, підтримую вашу місію та благословляю вашу харизму.
Я хочу це зробити! Я це роблю не тому, що він [вказує на Кіко] заплатив мені, ні! Я роблю це тому, що хочу це зробити. Ви підете в ім’я Христа по всьому світу, щоб донести його Євангеліє: Христос йде перед вами, Христос супроводжує вас, Христос довершує спасіння, яке ви несете!
Разом з вами я вітаю всіх кардиналів та єпископів, які сьогодні супроводжують вас і які підтримують вашу місію у своїх єпархіях. Зокрема, я вітаю ініціаторів Неокатехуменальної Дороги Кіко Аргуельо та Кармен Ернандес разом із отцем Маріо Пецці: також їм я висловлюю свою вдячність та своє заохочення за те, що вони через Шлях роблять на благо Церкві. Я завжди кажу, що Неокатехуменальна Дорога робить велике благо в Церкві.
Як сказав Кіко, наша сьогоднішня зустріч – це послання місіонерів, підкоряючись тому, що Христос нас просив: “Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню. Хто увірує й охриститься той буде спасенний” (Mк 16, 15-16).І я особливо щасливий, що ця ваша місія здійснюється завдяки християнським родинам, які, об’єднавшись у спільноту, мають місію давати знаки віри, які приваблюють людей до краси Євангелія, згідно зі словами Христа: «Любіть один одного, як і я вас полюбив; з цієї любові вони пізнають, що ви мої учні» (див. Йн 13, 34), і «будьте одним, і світ повірить ” (див. Йн. 17:21).
Ці спільноти, які просять єпископи, складаються з пресвітера та чотирьох -п’ятьох сімей, які мають навіть дорослих дітей, і становлять “missio ad gentes”, з дорученням євангелізувати нехристиян. Нехристияни, які ніколи не чули про Ісуса Христа, і безліч нехристиян, які забули, хто був Ісус Христос, хто такий Ісус Христос: не хрещені християни, але ті, кому секуляризація, мирськість та багато чого іншого змусили забути про віру. Пробудіть цю віру!
Тому, навіть перед словом, саме ваше свідченням життя виявлявляє серце об’явлення Христа: Бог любить людину до того, щоб віддатися на смерть за неї, і що він був воскреслий Отцем, щоб дати нам благодать віддавати своє життя за інших. Сьогоднішній світ дуже потребує цього великого послання. Скільки усамітнення, скільки страждань, наскільки далеко від Бога в стількох переферіях Європи та Америки і в стількох містах Азії! Як необхідно людині сьогодні, на всіх широтах, щоб відчувати, що Бог любить її і що любов можлива! Ці християнські спілноти, завдяки вашим місіонерським сім’ям, мають головне завдання зробити це звіщання видимим. А яка ця звістка? “Христос воскрес, Христос живе! Христос живий серед нас!”
Ви отримали сили залишити все і поїхати в далекі краї завдяки дорозі християнського втаємничення, перебуваючи в невеликих спільнотах, де ви знову відкрили величезні багатства вашого Хрещення. Це Неокатехуменальна Дорога, справжній дар Провидіння для Церкви сучасності, про що вже говорили мої попередники; перш за все святий Йоан Павло ІІ, коли він сказав вам: “Я визнаю Неокатехуменальну Дорогу як ітенирарій католицької формації, чинний для суспільства і для сучасності” (Епіст. Ogni qualvolta, 30 серпня 1990 р.: AAS 82 [1990], 1515). Шлях спирається на три аспекти Церкви, які є Слово, Літургія та Спільнота. Тому слухняне і постійне слухання Божого Слова; Євхаристійне святкування в малих спільнотах після першої вечірньої неділі, святкування сімейних лаудес в неділю з усіма дітьми та обмін вірою з іншими братами є джерелом багатьох дарів, які Господь дарував вам, а також безліч покликань до священства та богопосвяченого життя. Бачити все це – втіха, бо це підтверджує, що Дух Божий живий і діяльний у своїй Церкві навіть сьогодні, і що він відповідає потребам сучасної людини.
Я декілька разів наполягав на необхідності переходу Церкви від простого пастирства зберігаючого до рішучого місіонерського пастирства (див. Ап. есхор. Evangelii gaudium, 15). Це найважливіше, що ми маємо робити, якщо ми не хочемо, щоб води застоювалася в Церкві. Як часто у Церкві ми маємо Ісуса всередині, і ми не даємо йому вийти … Як часто! Це найважливіше, що нам потрібно зробити, якщо ми не хочемо, щоб у Церкві вода застоювалася.
Протягом багатьох років Дорога провадила ці місії ad gentes серед нехристиян, для implantatio Ecclesiae (лат. приживлення Церкви), нової присутності Церкви, де Церква не існує або вже не в змозі досягнути людей. «Скільки радості ви даруєте нам своєю присутністю та своєю діяльністю!» - сказав вам блаженний папа Павло VI на першій з вами аудиції (8 травня 1974 р .: Вчення Павла VI, XII [1974] , 407). Я також висловлюю ці мої слова і закликаю вас рухатися вперед, довіряючи себе Пресвятій Богородиці, яка надихнула Неокатехуменальну Дорогу. Вона заступається за вас перед своїм божественним Сином.
Дорогі друзі, нехай Господь супроводжує вас. Йдіть, з моїм Благословенням!».