Аудієнція ітінерантам Неокатехуменальних Спільнот (Кастель Гандольфо) 26-IX-1984

С. Йоан Павло ІІ

Кастель Гандольфо, 26 вересня 1984 року

Притвор Папського Палацу в Кастель Гандольфо вчора вечером став пресвітеріумом, під час
зустрічі Папи Римського з Неокатехуменатом. Була катедра, хрест вісив на кріпких стінах свіжо
намальованих, амвон з книгою Євангелія, Хрест, Ікона Богородиці. І ще килими і квіти:
різнокольорові гладіолуси, так, що місце було сакральним, з молитвами, піснями і тишинами.
Вчорашня подія була остатньою для Папи Римського перед поверненням у Ватикані, там були і
молитва, і проголошення Слова, і слухання, медітація і пропозіції.
Кіко Аргуелльо, ініціятор Неокатехуменальної Дороги, представляв, колись спокійно, колись з
більшим запалом, останній досвід міссії тих, що взяли участь на зустріч: «Протягом двох тижнів ці
“останні”, ці “діти царства”, пішли по двох – сказав промовляючи до Святишого Отця – навідати
різні країни світу – не маючи нічого, крім Христа, бідного і Розп’ятого – зупиняючись щоб
проповідувати «добру новину» бідним, знедоленим, св’ященикам з парафій у великих містах аж до
найдальших земель Африки і Азії, щоб проповідувати з вірою, що Ісус Христос є Господом і
Відкупителем людини».

Кіко передав Папі Римському це спільний досвід мандрування, подібний до того, що мали апостоли
Євангелія які, після того, як проповідувати Царство, верталися до дому раді і досвідчували силу
присуитності Господа. В тих країнах Європи, Північної, Центральної і Південної Америки, Африки,
Азії та Океанії (ініціятор Неокатехуменальної Дороги розповів теж у детальях цей мандруючи
досвід євангелізації) ці нові послані доброї новии страждали і радувались за Євангеліє.

Одна пара з Риму, один молодий семінарист з Барселони, одна дівчина з Італії, одна з Польші, один
іспанець і один молодий св’ященик з Італії розповіли свій «досвід ітінеранта». Це була публічна
сповідь чудес, що Бог діє через своїх «вірних», які занурюються у світі, щоб його потрясити від сну і
релігійності байдужості.

Від великого міста Ню Йорк до бразілійських фавелас, від острів Куба до Китаю, від Італії до
Скандінавії: ці – етапи тої євангельської розповіді наших часів, що пережили і досвідчували з силою
віри і любові. «Вважали нас навіть за наркоманами» сказала польська дівчина розповідаючи свій
досвід «але потім зрозуміли, що ми мали християнські слова для всіх, з повагою і любов’ю».
Розповід торкав навіть певні нюанси, які показали Божу силу, яка веде тих, що довіряються йому зі
щирим серцем.

Після досвідчень говорив Папа Римський.

«У ваших розповідях я чув автентичний дух Христових учнів, які повністю довіряються Господу. Кажуть «ітінеранти», і ви дійсно є мандруючі, але це мандрювати означає, що Ісус здійснює свою мандрівку перше всього в нутрі вас, а потім здійснює свою мандрівку разом з вами в напрямку інших. Що ви є ітінеранти – це річ другорядна. Найважливіща річ – це, що Він є ітінерантом. Він хоче бути ітінерантом. Він хоче бути не тільки присутній у Церкві, а також ітінерантом у Церкві. Церква має бути мандруюча і постійно ходити; не є тільки Церквою вже влажтованою, зорганізованою, структурована, а Церквою, яка іде до людей, до спільнот, до народів, до віруючих, до невіруючих; ці поділі існують для Христа по другому, ніж для нас.

Ця віра справді євангелічна характерізує ваше мандрування: не брати із собою нічого, не мати
нічого, не уповати на себе, а довірятися повністю у Божому Проведінні і в тому всьому, що Господь
буде робити. І потім покора: «Господь спас мене, витягнув мене від моїх гріхів, від мого невірства, і
тоді я пережив велику благодать, отримав силу від Господа. Я сам досвідчив цю силу від Господа і
його владу і зараз маю ходити проголошуючи цю владу, ще більще, передаючи іншим цю владу».
Господь могутній – ствердив сильним голосом Святіший Отець – і ви довіряєтеся Господній силі і
хочете досвідчувати цю силу у собі і в інших. Господь могутній своєю смертю і своїм воскресінням,
могутній своєю благодаттю, могутній Святим Духом.

Будучи єпископом Риму і Папою, в цей вік мандруючих, я сам мав
ставати трохи ітінерантом. Існує певний паралелізм, певна подібність. Але, маю казати, що ті
мандрівки, що я роблю, є на багато менше строгі. Правда, що від нас багато вимагають і що програм
дня насичений, але крім того не ходжу пішком, а з Аліталйою, або з Аір Канада, потім Папамобільем,
а тоді, не знаю, може ви не можете приймати цей спосіб бути ітінерантом… А тоді я себе запитаю: чи
не можу я робити щось більше? З повною покорою визнаю перед вами, що більше не можу. А тоді
кажу вам: дозвольти, щоб Папа Римський був ітінерантом так, як є, а ви будьте ітінерантами, якими є.
… Тоді співаймо! …. Маєте співати щось: то, що ви всюди співаєте і всі спізнають, що це –
неокатехумени: «Блаженна, ти увірувала…»