Євангелізація

Євангелізаційна місія


«Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного; Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного. З того усі спізнають, що мої ви учні: коли любов взаємну будете мати.» (Йо 13, 34н).

Святий Дух пробудив на Неокатехуменальній Дорозі різні форми євангелізації, апостольської місії та богопосвячення, котрі були підтверджені та заохочувані різними Понтифіками Церкви.

Харизми


Парафія спільнота спільнот

Після оголошення Керигми в парафії з’являються спільноти, які переживають християнську ініціацію. Поступово серед них починають з’являтися знаки Віри, любов до ворога. Це моральне чудо закликає віддалених до зустрічі з Ісусом Христом. Таким чином християнська спільнота приносить Любов Божу всім людям.

Парафія Спільнота Спільнот

«Ваше апостольство здійснюється вже тим, що ви собою являєте, у вашому прагненні до відкриття і відновлення істинних, автентичних і дієвих християнських цінностей, які могли б залишитися майже розчиненими в повсякденному житті. Ні! Ви їх розкриваєте, виводите на поверхню, і надаєте їм насправді взірцевого морального блиску саме тому, що цим християнським духом наповнене ваше життя в неокатехуменальних спільнотах…

Скільки радості та скільки надії ви даруєте нам вашою присутністю та вашою діяльністю! Ми знаємо, що у ваших спільнотах ви працюєте разом, щоб зрозуміти та розвинути багатство вашого Хрещення та наслідки вашої приналежності до Христа…

Переживати і стимулювати таке пробудження – це те, що ви називаєте формою зростання «після хрещення», яка може відновити в сучасних християнських спільнотах ефект досягнення зрілості й глибини, який в первісній Церкві здійснювався в періоді підготовки до Хрещення…

Ви робите це пізніше: але до чи після – це, на мою думку, справа другорядна. Важливо, що ви прагнете автентичності, повноти, послідовності, щирості християнського життя».

Св. Павло VI, 8 травня 1974 року

«Практика і норма Церкви встановили священну традицію уділяти хрещення новонародженим, передбачаючи, щоб обряд хрещення літургійно містив в собі підготовку, яка на початках, коли суспільство було глибоко язичницьким, передувало хрещенню, і називалася катехуменатом. Але, в сучасному соціальному середовищі, цю практику треба доповнити навчанням після хрещення, втаємниченням у християнське життя, є потреба в духовному супроводі, в практичному навчанні християнської вірності, в ефективному включенні до спільноти віруючих, якою є Церква…

Саме на цьому полягає відродження «катехуменату», який, безперечно, не відміняє і не применшує значення чинної практики уділення хрещення, але хоче доповнити її методом поступової та інтенсивної євангелізації, яка нагадує та певним чином відновлює первісний катехуменат. Той, хто був охрещений повинен зрозуміти, усвідомити, цінити та розвивати безцінний скарб прийнятого таїнства».

Св. Павло VI, 12 січня 1977 року


Мандруючі-катехісти

Однією з головних харизм чи плодів Дороги є мандруючі катехісти. Завдяки їм Дорога розповсюдилась на п’яти континентах. Міжнародна екіпа відповідальних за Дорогу назначає екіпи мандруючих катехістів, -які, зазвичай, складаються з пресвітера, подружжя та неодруженого чоловіка; або з пресвітера, неодруженого чоловіка та незаміжньої жінки-, які посилаються до різних країн, щоб розпочати та провадити реалізацію Неокатехуменальної Дороги.

Бенедикт XVI Кіко Кармен Маріо

Таким чином, мандруючі катехісти відповідають на прохання віддалених дієцезій: Міжнародна екіпа запрошує братів з Дороги виявити готовність бути посланими в будь-яку частину світу, і ті, хто відчуває себе покликаними Богом, добровільно виражають свою готовність.

Мандруючі катехісти отримують цю місію на конвівенціях, на яких екіпа відповідальна за Дорогу, або ж інші, ними призначені, перевіряє готовність та координує працю мандруючих в динаміці “систола та діастола”, згідно прикладу Господа, який посилав своїх апостолів на місію і потім збирав їх окремо, щоб почути про чудеса, які Святий Дух здійснював з ними.

Мандруючий катехіст залишається з’єднаним зі своєю парафією та спільнотою, куди регулярно повертається, щоб приймати участь в її Дорозі. Мандруючий катехіст переживає свою місію в крихкості, в свободі перервати її в будь-який момент, повідомивши про це Єпископа ad quem та екіпу відповідальних за Дорогу.


Місіонерські харизми та богопосвячене життя

В різних формах євангелізації, які провадить Дорога, потрібна присутність неодружених чоловіків та незаміжніх жінок місійного покликання щоб підтримувати, супроводжувати та євангелізувати як в місіях ад гентес, так і в екіпах мандруючих катехістів, в семінаріях і парафіях. Тому, на міжнародні конвівенції запрошують чоловіків та жінок, які, переживаючи цей шлях віри, відчувають заклик від Бога віддати життя для нової євангелізації.

Від заснування Неокатехуменальної Дороги сотні дівчат, які стали на цей шлях християнського втаємничення, відчули покликання до богопосвяченого життя та ввійшли в різні монастирі по всьому світі.


Дієцезіальні місійні семінарії Редемпторіс Матер

26 серпня 1986 року Йоан Павло ІІ з ентузіазмом прийняв пропозицію Кіко, Кармен та отця Маріо заснувати в Римі дієцезіальну місійну семінарію для формації пресвітерів для нової євангелізації та доручив її зведення кардиналу Уго Полетті, вікарію Його Святості.

Семінарій Редемпторіс Матер Манагуа Нікарагуа

З того часу було засновано 122 семінарій з трьома фундаментальними характеристиками: семінарії є дієцезіальними, місійними та міжнародними. До академічної, людської та духовної формації цих семінарій входить період місійної євангелізації. Після священицьких рукоположень, по кількох роках праці в парафіях, дієцезіальний єпископ дозволяє пресвітерам вирушити служити в різних формах місії, що здійснює Неокатехуменальна Дорога, згідно з постановою та одобренням Ватикану в Статуті.

Семінарію веде дієцезіальний Єпископ та приймає хлопців, які відкрили своє покликання завдяки Неокатехуменальній Дорозі християнського втаємничення. Християнська формація через Неокатехуменальну Дорогу в спільноті є специфічним та базовим елементом формаційного шляху в семінарії.

Протягом наступних років багато Єпископів наслідували приклад Святого Отця, відкриваючи нові семінарії.

Починаючи з 1990 року, року перших пресвітерських свячень, до сьогодні в семінаріях Редемпторіс Матер рукоположено близько 2380 пресвітерів. Нині 2300 хлопців готуються до рукоположень.


Сім’ї в місії

В 1985 році Кіко, Кармен та отець Маріо представили Йоану Павлу ІІ проект – прийнятий з великим ентузіазмом з його боку – для нової євангелізації північної Європи, посилаючи сім’ї в місії в супроводі священика. В 1986 році Папа послав перші три сім’ї: одну на північ Фінляндії, іншу в Гамбург (Німеччина) та третю в Страсбург (Франція). В 1987 році були послані перші 3 сім’ї до так званих “pueblos jóvenes”(молодих народів) Латинської Америки.

30 грудня 1988 року Йоану Павло ІІ прилетів гелікоптером в Міжнародний Центр Неокатехуменальної Дороги в Порто Сан Джорджо, щоб послати 72 сім’ї на весь світ. “Свята Божа Церква, ти не можеш здійснювати свою місію, ти не можеш виконати твою місію в світі інакше, як тільки через сім’ю та її місію”. “Свята Родина є нічим іншим, як сім’єю в божественній місії. Сім’я на місії, Трійця на місії. Мусите допомагати сім’ї, мусите захистити її від всілякого зруйнування.”, сказав того дня Св. Йоан Павло ІІ.

Відтоді майже 1800 сімей були послані останніми Понтифіками на п’ять континентів щоб євангелізувати своїм свідоцтвом християнського життя на зразок Святого Сімейства з Назарету та за допомогою різних завдань, що відносяться до місії.

Це сім’ї, які після багатьох років такого пост-хрещального ітінерарію, відчувають вдячність до Бога за діло спасіння, яке він зробив в них. Ці сім’ї, більшість з яких мають багато дітей, виявляють готовність відправитися на місію, залишаючи комфорт місць свого походження. Вони відправляються на місію туди, де Єпископи бачать необхідність в свідоцтві християнської сім’ї, які живуть і укорінюються в місцеві церкви, євангелізують і беруть участь у створенні нових християнських спільнот.

У Статуті Неокатехуменальної Дороги зазначено, що реалізації Неокатехуменальної Дороги можуть допомагати родини на місії, які за проханням Єпископів, оселяються в дехристиянізованих зонах або там, де необхідна “церковна імплантація”(“implantatio ecclesiae”) (Арт. 33 [Сім’ї на місії], Статут Неокатехуменальної Дороги, 11 травня 2008)


Міссій ад гентес

В 2006 році папа Бенедикт XVI започаткував цю нову форму євангелізації розісланням перших 7 Міссій ад гентес. Кожна з них складається з пресвітера в супроводі 4 чи 5 багатодітних сімей. На прохання Єпископа, сім’я отримує призначення на євангелізацію дехристиянізованих чи язичницьких зон, уприсутнюючи християнську спільноту, в якій “будуть цілковито єдині, щоб світ увірував”.

Йоан Павло ІІ на VI Симпозіумі Єпископів Європи в 1985 році вказав, що для того, щоб відповісти на секуляризацію Європи, треба повернутися до первісної апостольської моделі.

Місія Площі Євангелізація

Таким чином, ці Місії ад гентес, наслідуючи domus ecclesiae, зустрічаються по домам посеред нехрещених та віддалених від Церкви.

Через дванадцять років після першого розіслання, багато віддалених і язичників, які ніколи не входили до церкви, наблизилися до цих християнських спільнот та розпочали шлях навернення або ж приблизилися до віри.

Ці спільноти, які не народилися в храмах, але живуть в світі, становлять справжній “двір язичників, де люди можуть приблизитися до Бога, не знаючи Його”, як наголосив папа Бенедикт XVI в промові до римської Курії в 2009 році.

Надзвичайним елементом такого досвіду являються плоди єдності в самих сім’ях, між батьками та дітьми.

18 березня 2016 року папа Франциск послав 250 сімей, формуючи 50 нових місій ад гентес на п’яти континентах. В ході цієї зустрічі сам Франциск пояснив у чому полягає ця місіонерська особливість: “місії ад гентес  створюються на прохання Єпископа дієцезії куди вони призначені, сформовані з 4 чи 5 сімей, – більшість з яких мають більше чотирьох дітей -, пресвітера, молодого хлопця та двох сестер. Всі вони утворюють спільноту, яка має місію дати знаки віри, які б притягували людей до краси Євангелії”.

Папа Бенедикт XVI в період з 2006 по 2012 роки послав 58 місії ад гентес і Папа Франциск послав 128.

5 травня 2018 року в Тор Вергата, на зустрічі присвяченій 50-річчю створення першої Неокатехуменальної спільноти в Римі, папа Франциск послав 34 нові місії ад гентес.

Кількість сімей з Дороги на місії для нової євангелізації становить 1668, з близько 6000 дітьми, в 108 країнах на 5 континентах, включаючи 216 місії ад гентес в 62 народах.


Спільноти в місії

На зустрічі з Бенедиктом XVI в Базиліці Святого Петра 10 січня 2009 року, з нагоди 40 років народження першої Неокатехуменальної спільноти в Римі, Святий Отець послав перші 15 спільнот в місію на околиці Риму.

Ці спільноти були готові залишити свої парафії в яких закінчили Hеокатехуменальну Дорогу, щоб, на запрошення настоятелів, йти в місію до складних районів на околицях міста. Занедбані райони де багато насильства, наркотики, зруйновані сім’ї, новоприбулі іммігранти…

Відправлення Міссій Ад Гентес з Сан-Педро

Кіко, представляючи цю нову місію, спостеріг, що “Дорога закінчується, проголошуючи світу Євангеліє”. “Однією з найбільших нововведень є те, що вся спільнота йде в місію. Йдуть не окремі брати, йде вся спільнота. Це величезна благодать і дивовижна річ, що Бог посилає вас в цю місію. Мати змогу вирушити, те, що Господь дає тобі місію – це фантастично; вмерти на місії, постаріти на місії”.

Папа Франциск в своїй енцикліці Evangelii Gaudium говорить про “вихід” Церкви, чим точно виражає необхідність євангелізувати територіальні та екзистенціальні периферії“.

Дієцезія Мадриду, де народилася Дорога і є присутня в 45 парафіях з 221 спільнотою, також переживає цей досвід. В 2011 році тодішній Архієпископ Мадриду кардинал Антоніо Маріа Роуко Варела послав перших 10 спільнот в місії.

Теперішній Архієпископ іспанської столиці, кардинал Карлос Осоро Сьєрра, на зустрічі 22 березня 2015 року послав 8 нових спільнот. В підсумку, в Мадриді є 18 спільнот в місії.

5 травня 2018 року Папа Франциск, з нагоди 50-річчя від дня народження першої спільноти Дороги в Римі, у чудовій зустрічі в Тор Вергата, відправив 25 спільнот в місії до різних парафій Риму для підтримки та зміцнення християнського життя найбільш неблагополучних парафіяльних спільнот.

Сьогодні, в цьому Ісусовому “Ідіть” щоразу присутні нові обставини та виклики євангелізаційної місії Церкви і всі ми покликані до цього нового місійного “виходу“. Кожен християнин та кожна спільнота розпізнає шлях, куди їх кличе Господь; всі ми запрошені прийняти це покликання– вийти зі свого комфорту й наважитися йти до всіх околиць, що потребують світла Євангелії”.


Етапи дороги

Етапи Неокатехуменальної дороги

Нова естетика


Іконографія та вітраж

Вітраж собору Альмудена Мадрид

Картини на Неокатехуменальній Дорозі

Кіко Аргуельо вивчав образотворче мистецтво в Королівській академії мистецтв Сан-Фернандо в Мадриді. У 1959 році він отримав Особливу Національну премію Іспанії в області живопису. У 1960 році, спільно зі скульптором Коомонтес та вітражистом Муньос-де-Паблосом, він заснував групу дослідження та розвитку сакрального мистецтва “Gremio 62” (Гільдія 62). Вони проводять виставки в Мадриді (Національна бібліотека). В 1960 році Міністерством Культури обрало його роботи щоб представляти Іспанію на Всесвітній Виставці Сакрального Мистецтва в Руайан (Франція). У той самий час виставляє деякі зі своїх робіт в Голландії (галерея “Nouvelles images”).

Містерійна корона

Картини собору Альмудена Мадрид

«Тільки нова естетика врятує Церкву». Образи цієї «містерійної корони» хочуть досягнути самої глибини душі віруючого, який споглядає на неї. Вони покликані допомогти людині піднятися до Бога. Ці ікони діють у душі християнина, так само як під час Преображення, де апостоли споглядали сяйво божественного світла на горі Тавор. Так само як те сяйво, слухаючи Слово Боже, особливо під час літургії, ці образи прямим, негайним і більш емоційним способом хочуть допомогти вірним преобразити себе духовно. Святий Іван Дамаскін, який захищав ікони від вчення іконоборців, якого папа Лев XIII проголосив Вчителем вселенської Церкви, сказав: «Я бачив людський образ Бога, і моя душа була врятована».

Нехай Святе обличчя Христа допоможе вам засвідчити його любов.

Кіко Аргуельо.


Архітектура.

Архітектура Неокатехуменальної Дороги

Свята каплиця Domus Galilaeae

Протягом історії Церква завжди бачила цей зв’язок між красою та євангелізацією, і саме Церква була найбільшим поціновувачем краси. Все відображає красу Христа, красу спільноти та братерської єдності. Євангелізація слов’янських народів відбулася значною мірою через красу літургії, ікон та пісень. Лише цими останніми роками в середині Церкви здається переважає функціональне бачення, яке обмежує місця, де живе та зустрічається спільнота, до рівня простих зал для нарад.

Однак саме сьогодні, як ніколи, необхідно щоб як найшвидше оновились структури Церкви. Відповіддю на глобалізацію суспільства і посередність життя є прихід, який стає в певному сенсі «суспільством небесним»: більш гуманна соціальна модель, здатна відкрити простір для нового виміру любові, євхаристійне зібрання, яке сприяє активній участі віруючих, спільнота спільнот з катекуменіумом, що складається з красивих літургійних залів для святкування в маленьких спільнотах.

Роботи, розроблені Кіко в рамках нової естетики, можна знайти на п’яти континентах: семінарії Редемпторіс Матер, нові парафії, катекуменіуми, зали для святкувань Літургії для спільнот, тощо.


Скульптура

Скульптура на Неокатекуменальній Дорозі

Проповідь на Горі - Скульптура

Достоєвський, “Краса врятує світ”. Краса, як відомо, є трансцендентним буттям, на ряду з добром та правдою. Тому що, як каже святий Тома, вся реальність – одна, правдива, справжня. Але я люблю асоціювати красу із задоволенням. Естетична емоція, краса, доставляє нам задоволення, створює в нас емоцію. Так Бог якось створив природу. Той хто створив природу, зробив її прекрасною, щоб дaти нам задоволення.

Задоволення пов’язане з любов’ю. І мені, як художнику, який вчив закони гармонії, цікаво, що все в природі пов’язане і є функцією краси. Не все – краса, в певному сенсі, але закони гармонії перебувають у взаємозв’язку матерії, форми… Цікаво, наука, яка вивчає взаємозв’язки, – це математика, тому в гармонії існує ціла серія математичних рівнянь. Платон говорив про геометрію творіння і математику в мистецтві. У мистецтві, будь то в живописі, будь то в скульптурі, будь то в музиці, будь то в поезії, все взаємопов’язано і гармонійно.

Асторія Сантісімо Домус Галілайе

Це математична взаємозв’язок, що властивий гармонії, також присутній в часі, присутній в музиці. Музика дуже важлива, тому що вона вчить нас красі в часі. Кожна музична нота підкреслює наступну, в живописі кожна матерія, кожна текстура, кожен предмет, кожен штрих, підкреслює інший. Наприклад, четверта симфонія Бетховена починається з дисонансу. Це чудесно. В часі цінувати час, скажімо так… Не говорячи про поезію, слово, скульптуру. Наприклад, Генрі Мур, англійський скульптор, вивчав кістки людини і бачив, що, наприклад, порожнина стегнової кістки ідеальна. Ця порожнина бездоганно підходить для функцій суглобів і, водночас, вона максимально естетична. Зробити красиву естетичну криву дуже складно. Вигин шиї тюленя — чудовий. Як взаємопов’язані тварини, не кожен вигін естетичний. Мур бере ці порожнини, вивчає їх і робить скульптури з безліччю вигинів, де певному вигину відповідає певна опуклість, так що це виглядає естетично, тому що все взаємопов’язане.

Тож, можна сказати, що в естетиці є глибокий секрет, яким є любов.

Кіко спроектував багато предметів для літургії: чаші, патени, кадильниці, обкладинки для Біблії, прикраси…, а також багато скульптур: Нагірна проповідь, святий Йоан Павло II, розп’ятий Ісус Христос, оленята тощо.


Книги

Керигма. В бараках з бідними

 Купити
Керигма

«Я хотів написати цю маленьку книгу, на прохання кардинала Каньізареса, який вважав важливим розповісти про те, що Господь зробив з нами в бараках, з бідними, а також, щоб опублікувати Керигму, яка, своїм змістом і антропологією, може допомогти Синоду Нової Євангелізації. Кіко Аргуельо.

Кардинал Каньізарес: «Ця книга – справжній дар від Бога, який підбадьорує і потішає нас у вірі, розвіює страх і боязні, і наповнює нас сміливістю».

Кардинал Шенборн: «У цій катехезі вражаючим способом міститься все проголошення Євангелія».


Нотатки 1988-2014

 Купити
Нотатки 1988-2014

«Майже тридцять років я, епізодично і нерегулярно, і без конкретного наміру, записував у зошитах деякі думки, роздуми, вислови, спогади, міркування, нотатки, молитви тощо, які зароджувались в мені під час місії євангелізації та катехизації, до яких Господь покликав мене в Церкві, разом з Кармен Ернандес та отцем Маріо Пецці. Якщо ці нотатки комусь допоможуть, то нехай буде благословенний Бог».

«Книга складається з невеликих літературних фрагментів, які можна прочитати окремо від попередніх чи наступних частин. Це роздуми над подіями, ковивенціями чи зустрічами; духовні заклики прославлення або картання; спонукання і заклики до надії, що сприяють залученню читача; іноді це сміливі зізнання, які випливають із душі автора; часами це своєрідні гімни чи псалми, гарячі благання або ж щира подяка Богу. З інформації, що містяться в цих нотатках, можна простежити історичні події з 1988 по 2014 рік. Їх об’єднує наповнена вірою історія автора та Неокатехуменальної Дороги, а не якась окрема тематика, хоча в текстах зустрічається багато елементів цієї конкретної харизми. Це історія, повна радості та страждань; в ній розкривається боротьба автора за вірність в виконанні місії, отриманої від Бога» († Монс. Рікардо Блазкес Перес, кардинал Архієпископ Вальядоліду).


Щоденники 1979-1981

 Купити
Щоденники 1979-1981

«Дощить, але день світає безтурботно. Ісусе, я здивована. Дякую. Страждання вклало милосердя до мого серця. Дякую тобі, Ісусе. Мир, радість…». Кармен Ернандес, Валле-де-лос-Каідос – Мадрид, 27 січня 1979 року.

«П’ятдесят років, не зупиняючись ні на мить, поїздки, скрутиніуми, відвідування такої кількості спільнот у Мадриді, Заморі, Барселоні, Парижі, Римі, Флоренції, Івреї… Слухаючи та слухаючи кожного брата про його життя, його страждання та його історію, висвітлюючи це у світлі віри, славного хреста Господа нашого Ісуса. Я думаю, що ви маєте право пізнати серце Кармен, її величезну любов до Ісуса Христа. Вона постійно говорила: «Мій Ісусе, я люблю тебе, я люблю тебе. Прийди, прийди, допоможи мені» (Кіко Аргуельо)


Неокатекуменальна Дорога

Неокатекуменальна Дорога - Слова Пап

Слова Пап: Павло VI, Святий Іван Павло II, Бенедикт XVI та Франциск.

Перші апостоли маленькими єкіпами євангелізації об’їздили синагоги, проголошуючи Добру новину: Бог воскресив свого слугу Ісуса, того, від якого ми відвернулись, просячи помилувати вбивцю; того, який загинув без опору, не противлячись злу, люблячи своїх ворогів, пробачаючи їх («пробач їм, бо вони не знають, що роблять»); того, хто пожертвував нанесене йому зло – тортури та хрест – на доказ того, що його любов більша за смерть і він не перестав любити їх, навіть якщо вони забрали в нього життя: Бог воскресив його зі смерті і сьогодні Він живий, щоб пробачити цей та будь-який інший злочин.

«Наш час потребує відновлення будівництва Церкви, практично, психологічно і пасторально, ніби Церква розпочинала б заново, так би мовити, з нуля, своє відродження» Павло VI, звертаючись у середу 4 серпня 1976 року.


Пісні Неокатехуменальної Дороги

Книга пісень Христос Воскрес

Перевірений Дієцезіальним Неокатехуменальним Центром Мадриду. Цей пісенник надрукований різними кольорами, щоб відрізнити різні етапи Дороги. Кантори мають вибирати пісні згідно етапу, який переживає їхня спільнота та чекати, щоб їхні катехисти передали їм пісні на різних конвівенціях та етапах Дороги, щоб брати могли розуміти значення кожного псалма.


Оркестр

Симфонічний оркестр Неокатехуменальної Дороги був заснований, як служіння Неокатехуменальної Дороги для євангелізації через музику.

Orquesta Sinfónica del Camino Neocatecumenal