Кіко Аргуельо

Франциско Хосе Гомес де Аргуельйо Віртц, народився у Леоні 9 січня 1939 року. Вчився в Академії мистецтв св. Фернандо в Мадриді та в 1959 році отримав Надзвичайну Національну Премію за живопис. Після глибокої екзистенціальної кризи в ньому відбувається серйозне навернення, яке підштовхує його присвятити своє життя Ісусу Христу та Церкві.

У 1960 році разом зі скульптором Коомонтесом і скляром Муньосом де Паблос він заснував групу для дослідження та розвитку Сакрального мистецтва “Греміо 62”. Він проводив виставки в Мадриді (Національна бібліотека), і будучи призначеним Міністерством культури, представляв Іспанію на Всесвітній виставці Сакрального мистецтва в Рояні (Франція) в 1964 році. Він виставляв деякі свої твори навіть в Голландії (в Галереї «Новел імаж»).

Переконаний, що Христос присутній у стражданні невинних і останніх цієї землі, у 1964 році він пішов жити серед бідних до бараку в Паломерас Альтас, на околицях Мадриду. Там він зустрічається з Кармен Ернандес і обидвоє, спонукані середовищем бідних, вони розробили стиль проповідування – керигматично-катехитичний синтез – який призвів до утворення маленької християнської спільноти. Ця спільнота, у якій зробилася видимою любов розп’ятого Христа, стала “насінням”, яке завдяки тодішньому архієпископу Мадриду, монс. Казиміру Морсільо, було посіяним в парафіях Мадриду а згодом дісталося до Риму та до інших країн.

Після навернення Кіко поставив своє мистецтво в служіння Церкві. Конкретним способом через живопис, музику, архітектуру та скульптуру, щоб показати “нову естетику” яка б провадила людей до віри.

Як художник він здійснив важливі твори у всьому світі. В Іспанії, особливо в Мадриді – виділяється Містерійна Корона катедрального собору – та в Мурсії. В Італії останнім часом він намалював великий мурал у римській семінарії Редемпторіс Матер. Є його твори в римських парафіях, як у парафії Канадських мучеників, і в таких містах, як П’яченца та Перуджа. Інший приклад – велика фреска про Страшний суд в Домус Галілея (Ізраїль), центр розташований на Горі Блаженств, який, за виразним бажанням Йоана Павла ІІ, також служить для побудови мостів з єврейським народом.

Як архітектор Кіко теж розробив нову модель для парафій і семінарій, побудовану на новій естетиці, і в яких також створені вітражі, які теж зробив він сам. Приклади цього знаходяться в Іспанії, Італії, Нікарагуа, США, Фінляндії, Домініканській Республіці й деяких країнах Азії та Африки. Крім того, особливо виділяється Домус Галілея.

У ці роки Кіко Аргуельйо розробив для Неокатехуменальної Дороги новий музичний стиль. З часу як він пішов до бараків Паломерас Альтас з Біблією і гітарою, він написав більше 300 пісень, зібраних у збірнику “Христос воскрес, пісні для неокатехуменальних спільнот”. Деякі з цих пісень виконуються регулярно в численних парафіях по всьому світу, і в різних нагодах їх співали перед різними Папами. Також Кіко розробив музичні супроводи для цих пісень з великою кількістю інструментів.

У 2010 році Кіко утворив Симфонічний оркестр Неокатехуменальної Дороги і написав твір “Страждання невинних”, який через музику описує біль Діви Марії під хрестом. Після його виконання в Ізраїлі перед різними представниками влади та 200 єпископами, євреї були глибоко вражені, і визнали, що вони відчули себе зрозумілими і улюбленими Церквою в своєму болі Шоа (Голокосту). З цього моменту твір служить як міст діалогу між єврейським народом і Католицькою Церквою. З часу написання ця симфонія була виконана в таких місцях, як Ватикан – перед Бенедиктом XVI, Єрусалим, Вифлеєм, Мадрид, Париж, Токіо, Нью-Йорк, Чикаго, Бостон, Дюссельдорф і Освенцім.

Кіко Аргуельйо також є автором двох книг: у 2012 році він опублікував “Керигма, в бараках з бідними” та в 2016 році “Замітки. 1988-2014”.