Разом із засновниками в Мадридському кафедральному соборі
Святкування 60-річчя Неокатехуменальної Дороги відбулося в Мадриді — саме там, де шість десятиліть тому в бідному периферійному районі Паломерас Альтас вона народилася і зробила свої перші кроки. Урочистість проходила у величній атмосфері собору Альмудена, стіни якого прикрашають ікони Кіко Аргуельо. Завдяки поєднанню візантійського стилю та сучасних кольорів ці образи передають справжнє відчуття дива — того божественного дотику, який сповнює кожного, хто переступає поріг кафедрального собору.
Євхаристію очолив архієпископ Мадрида кардинал Хосе Кобо. Разом із ним співслужили архієпископ-емерит цієї ж дієцезії кардинал Антоніо Марія Роуко, а також ще семеро іспанських єпископів (з дієцезій Алкала, Хетафе, Віторія, військовий ординарій Іспанії та єпископи-емерити Алкала та Ель-Кальяо). У святкуванні взяли участь понад 130 пресвітерів та безліч ітинерантів, які з’їхалися з усіх п’яти континентів. На урочистість також прибули тисячі братів із найближчих дієцезій — запросити більше людей не дозволила місткість храму. Вони повністю заповнили собор та весь простір довкола нього, долучаючись до літургії завдяки великим екранам, які транслювали подію.
Наприкінці богослужіння зачитали сердечне вітання від Папи Лева XIV, підписане Державним секретарем кардиналом П’єтро Пароліном. Воно підсумувало та скріпило глибокий зміст цієї події, закликаючи Дорогу до місії Церкви: «Необхідно пам’ятати, що євангелізаційна місія є фундаментальним завданням усієї Церкви. Вона з радістю та смиренням прагне до єдності всіх своїх членів (пор. LG 7) і, слухняна дії Святого Духа, намагається донести до кожного дар спасіння. Нехай це переконання надихає вас брати на себе місійне зобов’язання заради улюблених Божих дітей. З цими почуттями Папа Лев XIV супроводжує вас своєю молитвою та просить про заступництво Пресвятої Діви Марії, Матері Божої», уділяючи всім своє апостольське благословення.
У вступі Кіко Аргуельо коротко згадав перші кроки цієї дороги серед бараків Паломерас Альтас. Саме туди наприкінці листопада 1964 року Господь привів його для зустрічі з Собою. Разом із Слугою Божою Кармен Ернандес, Кіко став тим дорогоцінним інструментом, яким скористався Бог, щоб дати життя цій величній справі християнського втаємничення — Неокатехуменальній Дорозі. Сьогодні вона діє у 138 країнах світу і налічує понад 20 300 спільнот. «Я залишив живопис заради Господа, — зазначив Кіко, — і Він винагородив мене так, як я ніколи й уявити не міг: я отримав запрошення розписати апсиду собору Альмудена. Саме тому я такий щасливий святкувати цю Євхаристію тут, саме в цьому кафедральному соборі».
Потім Кіко з радістю нагадав, що 2 червня завершується дієцезіальний етап процесу канонізації Кармен — жінки, яку Бог поставив поруч із ним від самого початку. Завдяки своїй духовній та богословській підготовці вона підтримувала і допомагала йому у створенні катехуменального шляху, пристосованого до реалій сучасного світу та Церкви. Початок Дороги отримав своє благословення від тодішнього архієпископа Мадрида монсеньйора Касіміро Морсільйо. Він особисто приїхав до Паломерас Альтас, щоб зупинити знесення бараків, яке запланував уряд та побачив те, що Господь творив серед цих бідних. Саме архієпископ закликав нести цю справу до інших парафій. Це благословення дозволило втілити в життя об’явлення, яке Пресвята Діва Марія дала Кіко: «Треба створювати християнські спільноти, подібні до Святого Сімейства з Назарета, які жили б у смиренні, простоті та прославі. Інший — Христос».
Він також із хвилюванням згадав зустріч із Папою Павлом VI у Римі, коли після загальної аудієнції той сказав йому: «Будь смиренним і вірним Церкві, і Церква буде вірною тобі». Цей зворушливий вступ Кіко, присутні часто переривали оплесками.
Найбільш вражаючою частиною всього святкування була участь присутніх. Особливо під час співу пісень, написаних самим Кіко, це піднесення буквально вибухало радістю й злітало під склепіння собору з такою повнотою та силою, яку здатна виразити лише справжнє зібрання. Було справді зворушливо бачити, як Дорога християнського втаємничення та постійного виховання у вірі, якою йдуть усі ці брати, перетворилася на спів правдивого церковного сопричастя та прослави Господа. Лише зріле зібрання може так виражати у Церкві тріумфуючу вдячність Господу.
Кардинал Хосе Кобо у своїй гомілії також із вдячністю згадав мадридські початки Неокатехуменальної Дороги серед бараків Паломерас Альтас: «Це маленьке насіння наприкінці Собору було прийняте та розпізнане архієпископом Касіміро Морсільйо, який побачив у ньому заклик Духа для євангелізації всієї Церкви. Через 60 років ми тут, щоб скласти подяку за вірність Бога, Який продовжує пробуджувати нові шляхи для проголошення Євангелія та закликає Церкву відповідати на виклики кожної епохи, виходячи зі Слова Божого, літургійного життя та спільноти». Дорога, зауважив він, і сьогодні покликана слухати Духа та робити креативні кроки, щоб іти в ногу з часом, який нині став зовсім іншим, у дедалі більш церковному служінні. Адже, як нагадує Катехизм, харизми є невіддільною частиною природи Церкви й виливаються Святим Духом задля спільного блага всієї Церкви.
Перед фінальним благословенням, разом із вищезгаданим коротким, але змістовним вітанням від Папи Лева XIV, зачитали також послання кардинала Кевіна Фаррелла, префекта Дикастерію у справах мирян, сім’ї та життя:
«З нагоди урочистого святкування Євхаристії, яке об’єднує вас у мадридському кафедральному соборі Нашої Діви Альмудени, щоб скласти подяку Господу в 60-ту річницю початку Неокатехуменальної Дороги, прагну переказати усім своє найсердечніше вітання та запевнити у моїй близькості в молитві».
Префект Дикастерії, яка від імені Святого Престолу затвердила Статут Дороги, нагадав, що Іспанія подарувала Церкві «світлі приклади християнського життя та духовного відродження через святих, мучеників, євангелізаційні ініціативи, молитовні школи, церковні рухи та духовні течії. Серед них, безперечно, є й Неокатехуменальна Дорога, яка народилася з плідної зустрічі між двома її ініціаторами — Кіко Аргуельо та Кармен Ернандес Баррера — та бідними з найубогіших районів Мадрида».
Кардинал Фаррелл згадав різні плоди, що народилися з цих «скромних початків»: «наближення багатьох людей до віри та Церкви, незліченні навернення, народження християнських сімей, покликання до священства та богопосвяченого життя, а також місійна діяльність у численних країнах світу». Він зазначив: «Можна сказати, що “від дерева” християнського втаємничення, наново відкритого та втіленого в життя через повернення до давньої церковної традиції катехуменату, народилося також багато інших “гілок”, які принесли і продовжують приносити багато добра Церкві: іимнеранти, дієцезіальні місійні семінарії, місійні сім’ї, нові парафії, засновані на місійних територіях, євангелізаційна діяльність “missio ad gentes”, шляхи формування та супроводу підлітків після миропомазання, а також молоді — через практику щомісячної lectio divina та щорічні літні паломництва».
Кардинал підсумував, зазначивши, що всі ці дари мають берегти та плекати всі брати зі спільнот Дороги задля блага Церкви у світі, який зазнав глибоких змін порівняно з післясоборними роками. Він закликав нести «завжди актуальний скарб віри та церковної традиції, як це робили ініціатори Дороги 60 років тому. Наслідуйте їхній приклад креативності, відваги та сміливості, синівського послуху пастирям Церкви та невтомної ревності задля блага й спасіння душ».
Наприкінці святкування вдячність, святковий настрій та радість, світилися на обличчях усіх присутніх: молоді та літніх людей, цілих сімей у супроводі численних дітей, навіть найменших. Це було тріумфування навколо ініціаторів цієї «церковної пригоди», яка сьогодні поширюється до самих країв землі. Кіко був неймовірно щасливим і вдячним за цю подію, а Кармен також була присутня протягом усього святкування — у вдячній пам’яті Кіко, отця Маріо, Асенсьон та самого кардинала Кобо. У своїй гомілії кардинал нагадав, що вже за два дні Мадридська дієцезія оголосить завершеним етап процесу канонізації Кармен Ернандес, після чого всі матеріали будуть передані до компетентної Римської дикастерії для продовження і, сподіваємось, швидкого завершення цього шляху.
Езекіеле Пазотті
